Ротонда душогубців

Разом з ним була приiхала i жидiвочка рокiв сiмнадцяти i помагала органiзовувати у найближчих селах комсомольськi осередки, ii прiзвище було Сiямська, а звати було Маня. От вона спочатку, кажуть, правила Маздигоновi i за дружину. Але не довго цей совецький пан тiшився щастям з нею, бо приiхав якось ii брат, високий урядовець Чеки, i забрав у Киiв свою сестру. А комнезам, шануючи у Маздигона нахил до одруження, приставив йому помагати у домашнiм його хазяйствi дiвчину, украiнку, теж рокiв сiмнадцяти. Одначе швидко, щоб не наробити дiвчинi сорому, товариш завiдувач вiддав ii замiж за одного комсомольця, Передерiя, який дiстав за це двохрядну гармошку.

Цей струмент спецiально для цiеi мети було вiднято у селянина Вербокрута, якого обвинуватили у агiтацii супроти совецькоi влади i посадили в «холодну». І вiн, просидiвши там чотири днi, i, щоб не сидiти довше, вiддав по вимозi парткому Маздигоновi гармошку, яка призначалася учителям вислуховувати у дiтей голоси. І Вербокрута випустили, а його гармошка стала засобом до урятування дiвочоi слави. Вона опинилася у Передерiя.

Та й пiсля цього товариш завiдувач, все ж таки не можучи стерпiти самоти, знов наглядiв у шостому класi чотирнадцятилiтню дiвчину одного незаможника, одноокого Шелестiяна, i пiдбив ii покинути школу i стати йому в допомозi при його домашнiм господарствi. Невiдомо, чи батько дуже протестував, чи нi, тiльки всiм у селi стало вiдомо, що вiн перевiв iз шкiльного хлiва пару коней до себе на хутiр у менший хлiв i почав ними господарювати.

Цi конi були вiднятi разом з бричкою у сiльського багатиря Медяника. І бричка лишилася в шкiльнiм дворi. І коли траплялася потреба завiдувачевi, товаришевi Маздигоновi, iхати на якийсь партiйний з'iзд у друге село, то Шелестiян брав у себе у дворi пару коней i в шкiльний двiр приводив до брички, i тут запрягав, i iхав туди, куди вже було товариш Маздигiн звелить.

Шелестiян радянськоi влади не любив i нi до кого не пiдлизувався, хоч i опинився нiби на службi у голови парткому.

Сьогоднi товариш Маздигiн, видно, був не заклопотаний нiякими громадськими справами, бо був дома i в кухнi ходив задумливо вiд сiнешнiх дверей до стiни. А сiнешнi дверi, мiж iншим, були на гачку. А Гапуся пiд вiкном, зап'ятим широкою занавiскою з простирадла, прала перед маленьким кухонним столиком бiлизну. Вона була спиною до стiни, до якоi доходив iз своею задумою i господар. На столику у тарiлцi лежало мило i стояла коло тарiлки засвiчена гасова лампа.