На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Останні свідки. Соло для дитячого голосу» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Останні свідки. Соло для дитячого голосу

Автор
Дата выхода
23 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Останні свідки. Соло для дитячого голосу" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Останні свідки. Соло для дитячого голосу" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Светлана Алексиевич) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Маленькі розповіді маленьких дітей… Вони мимоволі стали свідками того, що відбувалося в роки Другої світової війни, і, напевно, немає більш страшних спогадів. «Останні свідки» – це історії різних людей про епізоди їхнього дитинства, що прийшлося на 1941–1945 роки, історії хлопчиків і дівчаток, яким довелося подорослішати добре якщо в 12–14 років, а комусь і в п’ять або в сім. На їхніх очах вбивали сусідів, друзів, батьків, братів і сестер; їм доводилося турбуватися про молодших дітей, які залишалися, вони намагалися вижити в концентраційних таборах, не померти з голоду…
Світлана Алексієвич брала інтерв’ю у безлічі людей, хто був дитиною в ті страшні роки, і книга ця – жахлива правда про ту війну, як її бачили діти. Діти, які раптово були позбавлені всього, що було таким звичним: будинку, тепла, батьків, їжі… Які не розуміли, за що вбили їхніх батьків, зруйнували їхній будинок?.. За що у них вкрали дитинство?..
📚 Читайте "Останні свідки. Соло для дитячого голосу" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Останні свідки. Соло для дитячого голосу", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Чоловiки, якi вранцi пiшли у вiйськомат, усi повернулися, нiмцi вже зайняли наш райцентр. Мiсто Слуцьк.
Летiли першi бомби – я стояла i слiдкувала за ними, поки вони на землю не падали. Хтось пiдказав, що треба вiдкривати рота, щоб не оглушило. І ось вiдкриваеш рота, затуляеш вуха i все одно чуеш, як вони летять. Виють. Це так страшно, що шкiра не лише на обличчi, на всьому тiлi напружуеться. Висiло в нас на дворi вiдро. Коли все вщухло, зняли його: нарахували п’ятдесят вiсiм пробоiн. Вiдро бiле, зверху iм здалося, що це хтось стоiть у бiлiй хустинi, й вони стрiляли…
Нiмцi в’iхали в село на великих машинах, замаяних березовими гiлками.
Уранцi робили фiззарядку у дворi школи. Обливалися холодною водою. Закачали рукави, сiли на мотоцикли i поiхали. Веселi, засмаглi…
За кiлька днiв за селом бiля молокозаводу викопали велику яму, i щодня о п’ятiй-шостiй ранку звiдти було чути пострiли. Як почнуть там стрiляти, навiть пiвнi перестають спiвати, ховаються. Їдемо ми з батьком у надвечiр’i на возi, вiн притримав коня недалеко вiд тоi ями. «Пiду, – каже, – погляну». Там i його двоюрiдну сестру розстрiляли. Вiн iде, а я за ним.
Раптом батько повертаеться, затуляе вiд мене яму: «Повертайся. Тобi далi не можна». Я тiльки побачила, коли переступала струмок, що вода в ньому червона… І як ворони пiднялися. Їх було так багато, що я закричала… А батько пiсля цього кiлька днiв нiчого iсти не мiг. Побачить ворону i в хату бiжить, трясеться весь… У лихоманцi…
У Слуцьку в парку повiсили двi партизанськi родини. Стояли великi морози, повiшенi були такi замерзлi, що коли iх хитало вiтром, вони дзвенiли. Дзвенiли, наче замерзлi дерева в лiсу… Цей дзвiн…
Коли нас визволили, батько пiшов на фронт.
У школi передi мною сидiла дiвчинка Аня.







