На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку
0 баллов
0 мнений
0 чтений
Автор
Дата выхода
27 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Станіслав Вінценз) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Станіслав Вінценз (1888—1971) розповідає про архаїчну народну культуру гуцулів, творення міфічного і магічного мислення на основі переконань про циклічну зміну часу і заперечення існування історії. Окрім основного оповідача, розповідь ведуть герої твору, часто реальні історичні персонажі. Особливу увагу автор приділив постаті Олекси Довбуша.
У трьох частинах книги («За голосом трембіти», «Лісові люди», «Історія слободи, або Кінець опришківства») розгортається багатокольорова мозаїка зі справжніх і легендарних персонажів, притч, пісень, етнологічних нарисів з Гуцульщини. Тут переплітаються різні жанри: поетична проза, легенда, публіцистика.
📚 Читайте "На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Сьогоднi святкують щасливе повернення з полонини. Тому вся родина Фоки, i вся служба, i сусiди мають разом вечеряти. Вiвчар iде далi, заходить до хати, де сидить Фока, звертаеться до господаря. Кожен у дворi думае – ого, пропав вiвчар, пропало його газдування. Фока сидить, попихкуючи люлькою, розмовляе з гостями. Наймит стоiть на порозi, мовчить.
– Ну, що там, братчику Трофимку, ти тут? Дроб’ета миром? Усе добре? – питае мимохiдь Фока, зайнятий розмовою.
– Не. Дуже зле, бiда, – каже, затинаючись, вiвчар.
Тут будет реклама 1
– А то чому? – насупився Фока. Обернувся.
– Двi сотки овець вовки забрали, вiдразу пiсля розлучiння.
– Скiльки?
– Двi сотки…
У хатi запала тиша. Фока пiдвiвся з лавки, сильно затягнувся файкою, задумався. Дивиться на вiвчаря. Бачить, що той пригнiчений, змучений, мало не плаче. Усi поглядають на Фоку.
Фока сiв. Не вигнав вiвчаря. За хвильку сказав:
– Сьогоднi будеш вечеряти окремо.
І ото всiеi кари було для вiвчаря.
Із Трофимком були й iншi клопоти, але вони теж скiнчилися добре.
Тут будет реклама 2
Рiч у тiм, що Трофимко не вмiв жити з товаришами, з iншими наймитами. То були справдi такi наймити, яких тепер i не бувае, але люди через це не хвалили Трофимка.
Коли Фока виплекав багато отар, часом було важко впильнувати iх на полонинах. Тодi старий Максим позичив йому свого слугу Семена. Що тут скажеш. Як i багато давнiх газдiв у тi часи, коли так важко було знайти наймитiв, Максим теж тримав до послуг «такого», одним словом, щезника. Яку вiн мав iз ним симбрилю i чи мав якусь – того нiхто не знае.
Тут будет реклама 3
Але треба лиш зауважити, що про Максимка нiхто злого слова не мовив.
Ходили чутки, що Семенко перший сказав Максимковi, де Фока, коли той утiк до Венецii. Вiд того часу Максимко дедалi бiльше любив старого слугу. Давнiше, коли наймитiв ще було менше, Семенко немало гарував у Максимовому господарствi. Добряче послужив Шумеям. Коли газда Максим сам годував худобу, люди дивувалися, як спокiйно i впорядковано це вiдбуваеться: бики були спокiйнi, барани стриманi, навiть цапи переставали битися i пустувати.
Тут будет реклама 4
Корови, нiби навченi, пiдходили одна за другою до газди, щоб отримати солi. Газда довго годував кожну худобину окремо, говорив трохи з кожною, поки врештi не казав: «Но, iди вже собi, небого». «Семенку!» —озирався старий газда. Семенко – невидимий – вiдганяв корову, якщо вона не послухала господаря, опiкувався кожною коровою, пильнував, щоб вони не билися, згортав сiно, аби його не толочили.
Мнения
О книге «На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
