На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку
0 баллов
0 мнений
0 чтений
Автор
Дата выхода
27 февраля 2020
🔍 Загляните за кулисы "На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Станіслав Вінценз) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Станіслав Вінценз (1888—1971) розповідає про архаїчну народну культуру гуцулів, творення міфічного і магічного мислення на основі переконань про циклічну зміну часу і заперечення існування історії. Окрім основного оповідача, розповідь ведуть герої твору, часто реальні історичні персонажі. Особливу увагу автор приділив постаті Олекси Довбуша.
У трьох частинах книги («За голосом трембіти», «Лісові люди», «Історія слободи, або Кінець опришківства») розгортається багатокольорова мозаїка зі справжніх і легендарних персонажів, притч, пісень, етнологічних нарисів з Гуцульщини. Тут переплітаються різні жанри: поетична проза, легенда, публіцистика.
📚 Читайте "На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Нiколи не забуду, як вiн виглядав у великому старовiцькому високому капелюсi, якi колись носили опришки. А капелюх той був обвитий широкою мосяжною бляхою, а з-за бляхи стирчали i високо розвiвалися павинi пера. Коли вiн танцював i нахилявся у танцi, то на широчезному поясi, набитому цвяшками, дзвенiли й бренькотали ланцюжки та пiстолети. А вiн був такий гарний i привiтний. Куди б не зайшов, де б не з’явився, така була радiсть, вiтали його, як великого пана. Ет, навiть не так – скорiш як самого цiсаря. І газди, i пани, i старшина, урядники й жиди – всi йому радiли, всi посмiхалися, вiтали його сердечно.
Тут будет реклама 1
Таку мав шану! І все мандрував. Та що там казати, – розповiдала стара, – хоч що згадай, не було славнiшого за нього! Були такi, що хотiли його наслiдувати, але нiкому то не вдавалося. А Фока що слово мовив, що спiванку заспiвав на толоцi – й розходилося, розлiталося по усiх горах».
Фока танцював i в старшому вiцi. Танцював з останнiм iз роду Василюкiв з Голiв, поважним газдою, як сам Фока, але мовчазним, серйозним, неприступним для чужих.
Тут будет реклама 2
Танцювали собi потихеньку, поважно, мовчки. І з Дмитром Шекериком з Красноiлля – газдою порядним, говiркиим, щирим. Балакали, розповiдали щось один одному, не могли наговоритися, попивали потрошки, весело танцювали, знову говорили, розповiдали без кiнця.
Наймити
Наймити родини Шумеiв пишалися тим, що iй служили. Хто свое вiдслужив, той отримав грунт, багато хто з них стали добрими газдами. Довго згадували доброту i лагiднiсть старого Максима, щедрiсть i мудрiсть Фоки.
Тут будет реклама 3
Якось, коли худобу зiгнали з високих полонин, один вiвчар, що звався Трофимко, не допильнував овець. Вовки роздерли майже двiстi голiв. Було це перед самим вiдходом iз полонини. Сам газда Фока, спокiйний за все, поiхав додому на день ранiше, щоб приготувати прийняття на свято повернення з полонини. Для будь-якого газди то була б чимала шкода, а для Фоки ще й справа честi. Бо всi вважали, що наймит, котрий попрацював у Фоки, вийшов iз доброi школи.
Тут будет реклама 4
Для недбалих та лiнюхiв у Шумеiв не було мiсця. Кожен вчився для себе.
Приходить вiвчар Трофимко до Ясенова, розказуе, що з ним сталося. Просить людей у дворi, щоби хтось iз них переказав Фоцi. А з ним нiхто навiть говорити не хоче. Вiвчар не знае, що йому робити. Хата повна, там якiсь люди, газди i пани сидять коло господаря. А в кухнях i на подвiр’ях такий рух, як на весiллi. Варяться банушi, голубцi, пироги, ковбаси, юшки, вже чекають бочки з пивом.
Мнения
О книге «На високій полонині. Книга 1. Правда старовіку» ещё никто не оставил отзыв — у вас есть шанс стать первым, чьё мнение задаст тон всему обсуждению! Поделитесь впечатлениями, эмоциями, замечаниями или рекомендациями. Ваш отзыв не только добавит живого голоса к произведению, но и поможет будущим читателям понять, стоит ли им открыть эту книгу. Не держите мысли при себе — ваше слово имеет значение!
