Святополк ІІ Ізяславович

У величезних казанах парувала риба, варена у спецiальному окропi, що мала назву монастирськоi юшки, до якоi клали вiд красноперiв та йоржiв до судакiв, линiв, щук та осетрiв.

На металевих решiтках поступово доходили, смажилися на вогнi пiдлящики. Окремо в дубовому трачиннi гонорилася риба, копчена в коптильнях, причому на холодне i на гаряче, з травами i без них.

У двох величезних, глибоких, схожих на бойовi чайки, блюдах томилися коропи пiд соусом з хрону та збитого молока молодих кобилиць.

У центрi зали стояла величезна срiбна тарiль з раками.

По столах гiрками порозкладали: м’ясо ведмеже, витримане на сонцi, м’ясо воляче, томлене в глиняних горщиках, м’ясо вепрове в соусi з брусницi та морошки, м’ясо кiз, запечене в листi подорожника, м’ясо iзюбра, дрiбно порiзане та перемiшане з перловою кашею, вистояне добу у теплi.

А далi…

Лебедi, смаженi на вогнищi. Вутки, витриманi трiйко днiв у дiжцi з хроном, квасом та листям малини. Курiпки, запеченi на букових дровах. Перепiлки, варенi з линями у грибнiй юшцi, iз часниковою заправкою.

Ще, крiм того, кашi: пшенична – iз салом, ячмiнна – з горiхами та медом, вiвсяна – з грибами.

А вже грибiв, грибiв: соленi рижики, моченi чорнi та бiлi груздi, смаженi боровики, лисички з козлятником, козарики з тертим хроном та яблуками, красноголовцi з журавлиною.

А ще – рiзна городина, солiння i трави.

Окремо стояли привезенi Тугорканом наiдки половецькi: махан – кiнське м’ясо з великими круглими шматками кiнського сала, витримане кiлька мiсяцiв пiд сiдлом вершника, смаженi баранячi реберця, меженi сiм днiв у кедровiй олii та яблучному оцтi, сири з кобилячого та овечого молока.

На спецiальному високому триногу, що стояв трохи лiворуч, були пiдвiшенi бурдюки з кумисом та шубатом.

З обох бокiв довгого столу мiстилося по двi великi дiжки з червоною та чорною iкрою, якою заiдали пиво та сикеру.

Служники розносили напоi i розливали iх у глинянi слоiки та срiбнi кубки. Вино з виноградникiв Царгорода та Сирii. Мед солодкий i творений.

Квас, вистояний до п’яти мiсяцiв у холодному льосi. Пиво, збиране та роблене з ячменю, хмелю i солоду. Прозору сикеру, тягучий густий ол та березовицю п’янку. Настоянки калганiвки, полинiвки. Соснiвку особливу, заброджену на молодих шишках i паростках, i ще, i ще, i ще…

– Багатий у тебе стiл, княже, – мовив, усмiхаючись, хан Тугоркан, – умiеш пригостити.

– Умiю, i батько мiй – Ізяслав умiв, i дiд – Ярослав умiв, i прадiд – Володимир теж умiв.