Володимир

Інше турбувало тепер проедра Василя: пiвнiчнi й схiднi межi iмперii… Доки Вiзантiя тремтiтиме перед Болгарiею й Руссю, доки Константинополь здригатиметься вiд скаженого гiперборейського[23 - Гiперборейський – пiвнiчний.] вiтру, доки Болгарiя й Русь загрожуватимуть Вiзантii?

Проедр Василь увесь час пильно стежив за Болгарiею й знав, що в той час, коли iмператор Іоанн бився в Преславi й Доростолi, у захiдних волостях Болгарii пiдняли повстання комiт[24 - Комiт – правитель областi, комiтопул – син комiта.] Шишман та чотири його сини; спочатку батько, а потiм комiтопули Давид, Аарон, Мойсей i Самуiл невпинно поширювали свое царство, нинi сидять у Воденi, готують похiд проти Вiзантii.

Неспокiйний був проедр i за Русь – там, як розповiдали купцi, пiсля загибелi Святослава сiв на престолi в Киевi син Святослава Ярополк, два його брати князюють в iнших землях Русi. Але що думають князь Ярополк i його брати? Будуть вони мститись за смерть свого батька чи нi, чи не з’еднаються вони, крий Боже, з болгарськими Шишманами, чи не звернуться до Римського Папи або, що ще гiрше, до нiмецького iмператора?

Вiйна! О, проедр Василь тремтiв, думаючи про вiйну з болгарами й русами.

9

Проедр Василь поспiшае. Вiн велить привести до Великого палацу кесаря Болгарii Бориса й довго розмовляе з ним.

Кесар Борис мае жалюгiдний вигляд: темне платно на ньому вицвiле й ветхе, сам вiн схуд, збляк, у нього тремтять руки, очi клiпають.

І не дивно – вiн нинi не кесар, а магiстр, iмператор Іоанн хижо поглузував з нього, Борис живе у Великому палацi як в’язень, з ним е жона Марiя, двое дiтей.

Проедр цiкавиться здоров’ям Бориса, запитуе про його дружину Марiю й дiтей, розповiдае про те, що роблять у Болгарii Шишмани.

– Проклятi комiти! – вириваеться в Бориса. – Вони розривають Болгарiю на шматки, загублять ii.

Проедр Василь посмiхаеться всiм своiм безбородим обличчям, пiдбадьорюе Бориса:

– Але Болгарiю ще можна врятувати, i Константинополь хоче так зробити.

Борис розправляе плечi, в словах проедра рiшучiсть i упертiсть, вiн немарно нинi покликав його до себе.

– Так, великий проедре. Шишмани – вискочки, самозванцi, iх нiколи не пiдтримають болгари.

Тодi проедр Василь переходить до дiла.

– Покiйний iмператор Іоанн зробив недобре, забравши в тебе корону, – каже вiн, – але мертвих не судять.