На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Остап Вишня. Невеселе життя» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Остап Вишня. Невеселе життя

Дата выхода
30 ноября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Остап Вишня. Невеселе життя" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Остап Вишня. Невеселе життя" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Ця книга – справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889–1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі.
Основою праці стали документи слідчої справи за 1933–1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922–1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму.
У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи – табірного щоденника Остапа Вишні – та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.
Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.
Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення.
📚 Читайте "Остап Вишня. Невеселе життя" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Остап Вишня. Невеселе життя", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
К. Зеровим. Так я не схотiв. Самi ж знаете, неокласиком бути – силу треба терпiння. Читай Горацiя, Вергiлiя, Овiдiя та iнших Гомерiв. А бути сучасним письменником – значно легше. Нiчого собi не читаеш, тiльки пишеш. І всi задоволенi. Так що нашi з М. К. Зеровим стежки розiйшлися. Вiн – на Рим, я на – Шенгерiевку.
Зiнькiвську школу закiнчив я року 1903, з свiдоцтвом, що маю право бути поштово-телеграфним чиновником дуже якогось високого (чотирнадцятого, чи що) розряду.
Та куди ж менi в тi чиновники, коли «менi тринадцятий минало».
Приiхав додому.
– Рано ти, – каже батько, – закiнчив науку. Куди ж тебе, коли ти ще малий? Доведеться ще вчить, а в мене без тебе вже дванадцятеро.
Та й повезла мене мати аж у Киiв, у вiйськово-фельдшерську школу, бо батько, як колишнiй солдат, мав право в ту школу дiтей оддавати на «казьонний кошт».
Поiхали ми до Киева. В Киевi я роззявив рота на вокзалi i так iшов з вокзалу через увесь Киiв аж до святоi Лаври, де ми з матiр'ю зупинились.
Так й залишився в Киевi. Та й закiнчив школу, та й зробився фельдшером.
Фельдшер з мене був непоганий, бо зразу ж закапав одному хворому очi нашатирним спиртом замiсть цинкових крапель.
Про гонорар од того хворого говорити не буду.
А потiм пiшло нецiкаве життя. Служив i все вчився, все вчився – хай воно йому сказиться! Все за екстерна правив.
Вiйна застукала мене на залiзницi, де я хоробро захищав «царя, престол i отечество» вiд ворогiв зовнiшнiх, фельдшерувавши в залiзничнiй лiкарнi.
Як ударила революцiя – завертiвся. Будував Украiну. Бiгав з Центральноi ради в унiверситет, а з унiверситету в Центральну раду. Тодi до св. Софii, з св. Софii до «Просвiти», з «Просвiти» на мiтинг, з мiтингу на збори, з зборiв у Центральну раду, з Центральноi ради на з'iзд, iз з'iзду на конференцiю, з конференцii в Центральну раду. До того було нiколи, що просто страх… Хотiлося, щоб i в вiйську бути, i в парламентi бути, i в унiверситетi бути, i по всiх комiтетах бути, i на нацiональний фонд збирати, i пiсень спiвати.
Громадянська вiйна.
Брав участь. Летить шрапнель, а я ховаюсь.
Весь тягар громадянськоi вiйни перенiс. І в черзi по пайки стояв, i дрова саночками возив, i городи копав.



