На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Остап Вишня. Невеселе життя» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Остап Вишня. Невеселе життя

Дата выхода
30 ноября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Остап Вишня. Невеселе життя" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Остап Вишня. Невеселе життя" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Ця книга – справжній літопис невеселого життя найпопулярнішого й донині в Україні гумориста Остапа Вишні (1889–1956), який відбував сталінську «десятирічку» в концтаборах. Її упорядник, автор вступної статті й приміток, відомий літературознавець і архівіст Сергій Гальченко ще в 1989 році обстежив архіви Ухтпечлагу тодішньої Комі АРСР і зібрав матеріали, які вперше друкуються в такому повному обсязі.
Основою праці стали документи слідчої справи за 1933–1934 роки та комплекс архівних матеріалів із двотомної справи-формуляра на Остапа Вишню, в якій зібрані донесення понад півсотні секретних агентів спецорганів за 1922–1955 роки. В процесі слідства, яке велося методами фізичного і психологічного натиску, Остап Вишня визнав «провину»: нібито він мав особисто вбити партійного лідера республіки П. П. Постишева, за що був покараний десятирічним ув’язненням у таборах особливого режиму.
У книзі в хронологічній послідовності подаються записи із унікального документа тієї епохи – табірного щоденника Остапа Вишні – та його листи із концтаборів, де довелося перебувати письменнику. Це своєрідні шедеври літературної творчості, часто наповнені не традиційним українським, а чорним гумором страждальця-гумориста.
Публікуються і деякі літературні твори Остапа Вишні, які викликали шквал вульгарно-соціологічної критики із звинуваченнями письменника у буржуазному націоналізмі й навіть у фашизмі, а також листи та спогади його рідних і тих людей, з якими гуморист сидів в одній камері чи перебував в одному концтаборі.
Ця книга, що творилася упродовж тридцяти років, є свідченням боротьби системи із митцями, найталановитіші з яких зазнавали репресій і знищення.
📚 Читайте "Остап Вишня. Невеселе життя" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Остап Вишня. Невеселе життя", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Народ усе дiловий, мудрий. Усi в брилях-котьолках, в полосатих штанях, в сурдутах. А позаду, евакуйованi «додому» урядовцi. Усi такi оздобнi, добре одягненi, i нiхто тифом не хворiв.
Коли це «нашi», представники значить, як вжарять: – «Слава Вкраiнському Народовi!» Я – ходу!
А Борей тиче менi квача й мазницю.
– Маж!
– Кого, – кажу, – дядiнька?!
– Мене маж! Нас маж! Усiх маж!
– На вiщо, – кажу, – дядiнька?!
– Щоб дуже!
– Та ви всi, – кажу, – й так, Слава тобi, Господи…
– Маж! – та тупне.
– Видихаемось!
Ну, думаю, вимажу. Хай ще посмердять… Мазнув Борея. Мазнув писаря.
Регочуться. Радi!..
Аж ось писар як не пiдскоче до мене, та як не крикне:
– Кричи!
– Що?! – кажу.
– «Славу» кричи!
– Кому?! – кажу.
– Народовi! Державi!
– Народовi, – кажу, – можна!
І державi можна!
Обернувся до Винницi та як гаркну:
– Слава Народовi!!!
І… прокинувся…
* * *
Не спав довго.
Нарештi, задрiмав. Коли знову!!
Нiби вiдчиняються в грубцi дверчата, i вилазить звiдтам здоровенний чортяка, синiй-синiй як печiнка, пiдходить до мене, бере мене за карк, пiдiйма, i ми кудись нiби летимо.
– Пане, – кажу, – куди це ви мене?!
– До лона, – каже, – матерi твоеi.
Давно вже, каже, ти ii не бачив. Скiльки ти, каже, утискiв приймив, скiльки горя!
– Так чого-ж ви, – кажу, – пане, за карк? Ви краще, – кажу, – пане, перепустку виклопочiть! Я й сам, – кажу, – такий нiби до мами вже хочу!.
– Мовчи, – каже. – Лети!
– Лечу, – кажу, – лечу! Тiлько ж не давiть так!
Летимо…
А за нами нiби хури зi збiжжом, цукром. Аж свистять! От, думаю, мамi на святки. Як раз, думаю, добре.
Летимо…
Аж зирк у бiк! Майже поруч з нами смалить Фуксом до неба владика. У Фукса «вследствiе переутомленiя» вирiс здоровенний хвостяка.
І вiн вертить ним «без всяких демократических разсужденiй».
– Ну, вивозь, вивозь, раб Божий Шмах? Один ти «в?рующий» в мене залишився…
Наблизились. Чую, нiби голос.
– Покайся, Грунський, спiвробiтником «Шляху» будеш…
– Е, – кажу, – отче, «як по шляхах лiтати, та збирати, краще робить»…
Прокинувся…
Почав хреститися…
* * *
Далi вже щось заплуталось.
Комусь кричав: «Борiтеся – поборете».
З якимось пролетарiем еднався.



