Остап Вишня. Невеселе життя

Увiйшли цi письменники в життя не з елегантними жестами пiжонiв з хлистиками, не з лексиконами «iнтелiгентних» слiв недоучки якоiсь провiнцiяльноi гiмназii, не з хатянськими краватко-фрачними хутуристичними «поезами», i не «зниження» вони принесли з собою, як запевняе вас Полторацький, а саме «матерiялiстичний пiдхiд до життя й людини». Погодитись, що смаки й почуття цих читачiв i письменникiв «низькi», значить не тiльки розписатися в своiй малограмотностi, але й зробити необережний крок: саме ця фраза й видае з головою автора ii, саме ця фраза й свiдчить, що в особi Полторацького ми маемо не дуже близьку пролетарiятовi, коли так можна висловитись, людину.

– Словом, – звернувся я до свого спiвбесiдника, – ви, очевидно, i цей роздiл викреслите? Так? Коли так, то давайте перейдемо до 3-го.

Тов. Европенко-Европацький похмуро мовчав.

3. «У ОСТАПА ВИШНІ Є СВОЄРІДНІ ОБРАЗИ Й МИСТЕЦЬКА МАШКАРА»

«Зрозумiло, що комункультiвцi е кращi друзi фотографii, але коли вона обертаеться на… тодi можна сказати, що це е не бiльше, нiж… та й записаний вельми невправною i примiтивною рукою».

    Ол. Полторацький

– Нi, – сказав тов. Европенко-Европацький. – Ми почнемо не з образiв i машкари, а саме з такого абзацу:

– «Культурнiсть народу, – говорить славетний хемiк Лiбiх, – вимiрюеться кiлькiстю мила, що вiн його споживае».

Що ви скажете на цей афоризм?

– Я думаю, – вiдповiв я, – що цей афоризм треба так перефразувати: сiдаючи за письмовий стiл, не забувай добре помити руки.

Говорячи про образи Остапа Вишнi, фурорист проробив таку махiнацiю: взяв кiлька мiнiятюрок («Симферополь – Ялта», «Море», «Слухай, обивателю» i iн.), вирвав з них по одному образу, що здалися йому начебто невдалими й що ними, на його погляд, легше було спекульнути й, обслинивши цi образи, зрезюмував:

– «Ми проаналiзували кiлька категорiй образiв О. Вишнi, – зрезюмував Полторацький. – Ми обрали найхарактернiше.

Тепер давайте подивимось, що це за образи й якi махiнацii над ними пророблено.

Образи з першоi мiнiятюрки: «стовбова дорога покрутилася… бiлим ужем попiд скелями стрiмчастими покручена»… (далi фраза вриваеться, бо далi ця дорога «то тут, то там виблискуе спиною» – образ для спекуляцii не пiдходящий. – М. X.