На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мальви» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мальви

Автор
Дата выхода
01 октября 2018
🔍 Загляните за кулисы "Мальви" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мальви" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат премії ім. А. Головка, Національної премії України ім. Т. Шевченка та ін. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії. І він не обмежується лише зображенням тих чи інших подій минулого, а визначає багато проблем, які хвилюють наших сучасників.
Перший історичний роман «Мальви» (1968) приніс письменнику величезний успіх у читачів і шалену партійну критику. Р. Іваничук зображує події, мало або й зовсім не висвітлені в українській літературі. Він розповідає історію життя української полонянки Марії та її дітей, котрі, як і мати, потрапляють у турецьку й татарську неволю. Повстання Богдана Хмельницького розбудило до життя затурканих бусурманством юнаків і дівчину, яких автор символічно називає мальвами.
Також до IV тому зібрання творів Р. Іваничука увійшов його есей «Як я шукав свої “Мальви”» (1970).
📚 Читайте "Мальви" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мальви", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
] голови татарок, вони теж викрикували «гяур яман»[33 - Гяур яман – проклятий гяур.], вимахуючи погрозливо руками, i вгамувалися аж тодi, коли Марiя з Мальвою заховалися в тiснiй бiчнiй вуличцi.
Краще, нiж за два роки неволi, зрозумiла Марiя, що таке «гяур». Треба було закрити обличчя, щоб хоч так замаскуватися, але хiба цього надовго стало б? Перший азан i – не вклякни на вулицi – знову презирство, перше слово дитини не потатарськи – знову камiння i ганьба. Що робити?
Тривожнi думки перервали такi знайомi, давно не чутi звуки: на дзвiницi вiрменськоi церкви тихо, вкрадливо загомонiв дзвiн.
Мальва все ще не могла отямитися, схлипувала i, оглядаючись весь час назад, лебедiла крiзь сльози:
– Чому ми джаври, мамо? Я не хочу, не хочу…
Марiя не чула скиглiння доньки, повiльно йшла на переривчасте теленькання дзвону, iз заздрiстю, подивом i ляком дивилася на людей, що не боялися йти на його поклик.
Скiльки iх у Кафi? Чи е в них дiти? Що iдять? Як живуть серед вiчного приниження i знущань, яких вона зазнала щойно? На що сподiваються цi люди, задля чого жертвують собою, адже день iхнього спасiння нiколи не настане. Вони ж нiколи не вийдуть за ворота Op-капу, бо – християни. А все-таки iдуть на поклик совiстi, за совiстю, щоб умерти самими собою.
І Марiя йде. Йде, як бабуся в спогадах до свого дiвоцтва.
– Я не хочу бути джавром, мамо…
– Не плач, доню, ти не джавр. Ти… мусульманка.
– Яка мусульманка?
– Дiзнаешся… Навчишся… Ой, навчишся на мою сиву голову!
– Ну яка, скажи, яка мусульманка? А за це не б’ють, не кидають за це камiнням?
– Нi, дитино, за це хлiб дають, щоб вижити. Ти ростимеш, а я грiх вiзьму на душу, щоб вивести тебе колись iз цiеi страшноi землi.
Дiйшли до самоi церкви. Бiля папертi стояли пониклi старi люди. Якась жiнка привiтно посмiхнулася до Марii.









