Орда

Його коротке життя, сповнене блискучих перемог i трагiчних поразок, замкнулося на стиснутому вiдтинковi часу – вiд одчайдушних хлоп’ячих забав у батькiвському палацi, пiд час яких вiд його шаблi злiтали баранячi й телячi голови i кров забризкувала драпованi гобеленами стiни, аж до нерозважноi смертi 1718 року пiд обложеним москалями норвезьким замком Фрiдрiхштейном, коли-то король, покликавши за собою на штурм запалених вiдвагою свого вождя шведських воiнiв, вискочив з окопа i був поцiлений тупою кулею в саме серце.

Сповнилася ворожба староi циганки, котра ще на початку Пiвнiчноi вiйни напророкувала юному королевi коротке i славне життя: можливо, воно й було тому славним, що повiрив витязь у ворожбу i квапився виконати завдану йому Богом мiсiю, а може, через поквапливiсть i було коротким, прагнув-бо Карло здобути славу в надмiру ущiльненому часi, в якому для куль не залишалося вiльного простору i кожна з них справляла смерть.

Так iшов крiзь життя безстрашний король вiд поклику вiйськовоi сурми на поле битви пiд Нарвою 1700 року, де розбив на голову Петра І, через Варшаву, Кракiв, Гродно, Березину, Смоленськ, доки не опинився на Украiнi, де зв’язало його Провидiння з долею народу, якому ще не судилася воля.

Проте, перебуваючи на вигнаннi в Бендерах, Карло XII ще вiрив у щасливе призначення козацькоi нацii, що стала на сьогоднi ферментом европейськоi ворохоби, а завтра, керована своiм просвiченим провiдцем Пилипом Орликом, посяде мiсце могутнього гарнiзону в центрi Європи i пiд протекторатом Швецii триматиме в належному респектi перед пiвнiчним властителем зрадливу Туреччину, протрухлявiлу Польщу i зажерливу азiйську Московiю на чолi iз самодержавним гевалом, в якого, як i в Карла, долонi чорнi вiд працi й рукiв’я шаблi, душа спрагла слави i влади, а серце невразливе на вид надмiру пролитоi кровi.

Стомлюючись неробством у бендерському полонi, без вiйська, бо шведська армiя, полишена в Переволочнiй пiд командою генерала Левенгаупта, капiтулювала перед Меншиковим, задумав король акцiю, якою сподiвався повернути Швецii колишню славу.

Вiн прикваплював козакiв вибирати чимскорiше гетьмана, що схилив би кримського хана Девлет-Гiрея до походу на Правобережну Украiну.