Мальви. Орда (збірник)

З пам’ятi ще не зiслиз дивний сон – i як то iй могло таке приснитися, що до весiлля залишився тiльки мiсяць, чей же нiколи про таке й думати не могла, бо ж мала ще… А воно взяло та й приснилося! Ха-ха… Укум-букум… А прозора чиста вода полоще iй литки, стегна, вона вперше в життi вiдчула, що в неi е тiло, таке туге, що об нього розприскуються хвилi i холодять-холодять…

Мальва сповiльнила крок, наче обважнiла, знову розбiглися по тiлу незнайомi струменi тепла, забивало вiддих. Зупинилася, притулила руки до грудей, осмiхнулася i сама не могла зрозумiти, чому враз стало радiсно.

Займався свiтанок. Рання зiрка Чалпан упала на голову кам’яного iдола, що увi снi сходив iз гори Демерджi, впала i розбилася на друзки: розсипалися мiрiади iскорок по чаiрах i яйлах i до нiг Мальвi упали – на оксамитовий дрок, у переповненi келихи крокусiв.

– Танг атар! Танг атар![114 - Танг атар – свiтае (татар.).] – заспiвала Мальва i почула, що спiвае на мелодiю Ахметових пiсень; вона побiгла пласким вигнутим кряжем, збиваючи росу з м’якого повзучого ялiвцю, ковзаючись на слизькому дроковi.

Чистим був нинi вiчно забандюрений Бабуган, трави переливалися перламутрово, гори на мить занiмiли, чекаючи на перший промiнь сонця, i отаман Юсуф не був сьогоднi понурий, як завжди.

Вiн переганяв кобилиць iз мiсячними жеребцями до окремоi загорожi, прив’язував на мордочки лошаткам дерев’янi рогатки.

– Прискакала, кiзко? Якши. Нинi залишишся зi мною; доiтимемо кобил на кумис. – Юсуф випростався i пильно приглянувся до розпаленоi дiвчини.

Звiсила голову Мальва, жаль стало Ахмета i пастушоi волi. І ще соромно було: iй здалося, що Юсуф знае ii сон i тому не пускае бiльше з Ахметом на яйли.

Парубок саме виганяв овець iз кошари, раз у раз поглядав на Мальву: що трапилося, чому баба затримуе пiдпасичку?

– Чого стоiш? – зиркнув на Мальву спiдлоба отаман, зникла доброта з його лиця.

Мабуть, так мае бути, що радiсть дозрiвання йде в парi з тугою за волею. Тому потьмянiв день, що почався для Мальви так чарiвно. До обiду стерпли пучки вiд втомливого циркання, i слiз накапало чимало у дiйницi.

Перед вечором, пiсля другого удою, Юсуф заправляв молоко дрiжджами, ячменем, чаклував з корiнцями якихось рослин над повним казаном.