Мальви. Орда (збірник)

Жорстокий Амурат не знав меж у своiй заздростi. Вiн запроторив тебе до тюрми, боячись твого свiтлого розуму, твоеi сили. Не допомогли моi благання, материнськi сльози…

Зм’як Ібрагiм, звелiв матерi встати. Люто блимнув очима Замбул, бо перед султаном уже стояла не злякана жалюгiдна жiнка, а владна валiде – володарка двору.

Кланяючись i задкуючи, провiв кизляр-ага султана в потаемнi дверi, колiр яких зливався з кольором стiни, вивiв його по сходах до темноi галереi, загратованоi мушарабiями.

Ібрагiм глянув униз, упiзнав шейхульiслама i Нур Алi. Яничар-ага пильно спiдлоба дивився на бородатого старого чоловiка в бiлому одязi. Позаду нього стояв нiмий слуга, тримаючи над головою великого вiзира бунчук iз п’ятьма кiнськими хвостами.

– Тут вiдбуваеться рада дивану, повелителю, – прошепотiв Замбул. – Ти добре слухай, що говоритиме отой сивобородий, великий вiзир Амурата – паша. Ти добре прислухайся…

– Аззем-паша? – Ібрагiм прилип до граток. «Це та людина, якоi я повинен слухатись, поки навчуся правити державою».

– А потiм зiйдеш униз, я проведу тебе до тронноi зали.

На гаптованих золотом подушках у залi дивану засiдали чотири стовпи iмперii: великий вiзир, дефтердар[64 - Дефтердар – мiнiстр фiнансiв.], анатолiйський кадiаскер i шейхульiслам. Бо на чотири частини дiлиться АльКоран, чотири халiфи були в пророка, вiтри вiють iз чотирьох сторiн свiту, i чотири стовпи пiдтримують балдахiн над султанським троном.

Аззем-паша пiдвiвся з подушки i мовив, уникаючи впертого погляду Hyp Алi:

– Волею Аллаха вiдiйшов у царство вiчного блаженства султан Амурат IV, переможець персiв. Мир його праховi. Молодший брат Амурата стане на престол, а наш обов’язок – допомогти йому правити великою iмперiею. – Пiдвiв голову i додав, дивлячись на Hyp Алi: – Допомогти iмперii.

Члени дивану приклали руки до грудей на знак згоди.

Ібрагiм чекав нападникiв у тронному залi. Вiн стояв бiля трону, не маючи сили вiдвести вiд нього жадiбного погляду. Це золоте крiсло, що було колись назавжди втрачене для нього, стояло тут, поруч. Ще хвилина, ще мить – i замiсть вогкоi тюремноi долiвки – трон, устелений коштовними килимами, з леопардовою шкурою в пiднiжжi, iз золотою короною над спинкою.