Країна Ірредента. Злодії та Апостоли (збірник)

А чи багато було в нас таких? А нi, однi покидали батькiвщину з природного страху за свое життя, другi мiняли нашi злиднi на чужинецький достаток, ще iншi, iдейнi, iмiтували боротьбу за незалежнiсть по чужих задвiрках i обiцяли полишеному народовi переможний похiд у Киiв на бiлих конях… – мить помовчавши, я поставив Михайловi категоричне питання: – А хто, хто з наших полiтикiв пiшов на таку жертву, як той Поет-в'язень мордовського концтабору?»

Не повертаючи до мене голови, Михайло вимовив несподiвано дзвiнко, здуваючи подихом полум'я в грубцi, нiби хотiв, щоб його слова вихопилися з намету й пролунали над киiвським Майданом:

«А був, був такий: командир УПА, генерал-хорунжий Роман Шухевич!»

Роздiл восьмий

Лицарi «Залiзноi остроги»

(Із Михайловых записок)

Хтось там скептично бурчить: украiнцi вмiють тiльки гарно спiвати! А я кажу: якби не героiчнi ораторii, як-от «Слово о полку», що iх виконували бродячi гусельники за княжих часiв, не веселi спiванки скоморохiв-баiшникiв, не думи та невольничi плачi козацьких кобзарiв, якби не стрiлецька музична бравада та бойовi упiвськi маршi – чи не занидiли б ми в духовнiй глухоманi, позабутi, нечутнi й свiтовi нецiкавi, а чи без пiсень можливi були нашi перемоги i фiзична витривалiсть пiсля програних битв? Та нiколи!

А ця пiсня, яка лунала вечорами над Волгою, пiдтримувала в бойовiй формi дистрофiкiв у Дубовському таборi полонених австрiякiв, не давала зневiритися, впасти, скоритися, занидiти: певне ж, завдяки iй понад тисячу колишнiх усусусiв вирвалися з острова смертi, допали до Киева, й понеслася вона над Подолом iз плацу Духовноi семiнарii, що на Вознесенському спуску:

Не смiе бути в нас страху

Нi жодноi тривоги!

Чому – бо ми е лицарi грiзнi

«Залiзноi остроги!»

Це почесне звання привласнили собi усусуси 1916 року пiсля битви з москалями на горi Лисоня, що виросла над бережанськими рiвнинами iз глибоких каньйонiв Золотоi Липи та ii притоки Ценiвки; тут бiльше нiж пiвроку пролягала бойова лiнiя мiж австрiйським i росiйським вiйськами, тут сотнi усусусiв потрапили в полон i понесли славний титул i голосну пiсню на далекi приволзькi степи, з нею вони вернулися в Украiну в складi Першого куреня Сiчових Стрiльцiв пiд командою полковника Євгена Коновальця.