На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І земля, і зело, і пісня» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "І земля, і зело, і пісня" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І земля, і зело, і пісня" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
📚 Читайте "І земля, і зело, і пісня" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І земля, і зело, і пісня", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Й пробився з нiмоти голос Леонтiя:
«Це пекельне видiння, такоi смертi ще нiхто у свiтi не зазнавав i зазнавати не буде, навiщо ти, волхве, зганьблюеш брехнею християнську вiру? Де такою смертю карають?»
«Ти забув, християнський мiсiонере, – вiдказав Ревера, – що в ту хвилину, коли ти спостерiгав акт iнквiзицii, часу не iснувало, його для тебе спинила Мокоша, щоб ти в один мент увiч побачив, яке горе принесе людям твоя вiра…»
«Неправда твоя!» – вигукнув Леонтiй i кинувся до волхва.
Вiн вихопив з його руки папоротевий цвiт i змахнув ним на схiд, де на небокраi протягнулася рожева смужка свiтанку. Десь там, у потойбiччi ночi, будилося сонце, яке у цьому гiрському краю Даждьбогом називають, воно поволi виборсувалося зi сну, посилаючи поперед себе свiтло, щоб люд, який прокинеться, побачив не горе, не смерть, а свiтле добро, що його приносить нова вiра, – й перед волхвом i мiсiонером виросли на обрii банi величноi церкви iз золотими хрестами й високi мури монастиря.
«Дивися, волхве, – промовив Леонтiй, – нова вiра не смерть приносить, а свiтло науки».
Волхв не заперечував, вiн сказав лише те, чого ще не мiг збагнути християнський мiсiонер.
«У тi книги, написанi всевiдними чужинецькими письмовцями, ми мусимо вкрапити крихту своеi мудростi, знань i досвiду, адже, прийнявши нову вiру, не перемiстимося до Вiзантii, а залишимося назавше на своiй землi, й тому прагнемо, щоб нашi дiти, внуки i правнуки, пiзнавши вiзантiйську науку i прийнявши вашого Бога як единого для всього людства, не забували, що вони не всесвiтнi пiлiгрими, а пожильцi руського краю, i пам’ятали, звiдки родом i хто вони е… Тому заходьмо, мiсiонере, у наш свiт мудростi, забав i звичаiв, пiзнаемо його й запишемо у своi покони, у християнськi книги.







