На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І земля, і зело, і пісня» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "І земля, і зело, і пісня" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І земля, і зело, і пісня" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
📚 Читайте "І земля, і зело, і пісня" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І земля, і зело, і пісня", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Пiд спiв дiвчат, заколисаний русальною ворожбою, Святослав поринув у пiдступну дрiмоту й у напiвснi побачив: верби над Опором опустили вiття в зашумлений плин рiки, й по них спиналися, виходячи на берег, русалки, якi покинули на днi Опору кришталевi хороми, й тягнулися до мiсяця, що iз серпика ставав повнею; були вони зеленоволосi, синьоокi й гнучкостаннi, а голiвки iхнi коронували вiнки з осокового вiття та водяних лiлiй.
Заплiтали довгими пальцями волосся в коси, гойдалися на вербових гiлках й тихо наспiвували; те солодке жебонiння заманювало князя, вiн вийшов iз шатра й, пiдiйшовши до верб, вибрав з русалок найвродливiшу – Марену, подав iй руку, русалка потягнула його до себе, й вiн пiрнув на дно сну.
Й приснився Святославовi сон, облудностi якого не дано було йому збагнути.
Ось вийшов вiн на берег Стрия, де вчора полiг його ар’ергард, й не побачив там нi ворожого вiйська, анi полеглих ратникiв, пологим зарiнком блукала лише одна постать, i був то братовбивця Святополк Окаянний.
З глибоких плес Стрия i з гiрських недеiв виповзали одноокi бiси, вони не давали Святополковi нi втекти, анi заховатися – обступали вбивцю й прошивали його наскрiзь палючими стрiлами позиркiв; на тiлi провинного ятрилися рани, з яких просочувалася чорна кров; з неба злiтали круки зi сталевими дзьобами, довбали його тiм’я, й вiн дико кричав вiд невимовних мук сумлiння.
Святослав кинувся, щоб добити злочинця, та сахнувся назад i стетерiв у подивi: сполоханi круки позлiтали вгору, два бiси злилися в одного: перед князем став нерозкаяний кат з озвiрiлим обличчям убивцi й зловiсним поглядом.
…У ту пору, коли князевi Святославу привидiлася неминуча смерть, Леонтiй з квiткою купальськоi папоротi в руцi мандрував незнайомим свiтом, який не мав меж й де панувало Мокошине безчасся, – була довколишня природа вiчною й неосяжною, як сама богиня.







