На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «І земля, і зело, і пісня» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
І земля, і зело, і пісня

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "І земля, і зело, і пісня" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "І земля, і зело, і пісня" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії. Р. Іваничук розширив жанрові межі історичного твору, відкривши перед читачем минувшину, що активізувала національну пам’ять.
Збірка малої історичної прози письменника містить повісті та оповідання, написані у різні роки. Це і роздуми про стосунки вождя й поета – короля Данила Галицького й співця Митуси, і трагічна історія князя Святослава, замордованого Святополком Окаянним, і пройнята гірким гумором розповідь про Першу світову війну, і спогади про страхітливі часи німецької та совєтської окупації, і поетична біографія автора, і таємниці його так званої «кунсткамери».
📚 Читайте "І земля, і зело, і пісня" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "І земля, і зело, і пісня", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Й утямив древлянський володар-язичник, що християнин Ярослав, великим князем ставши, не вибачить йому, як i не вибачив вiтець, невизнання новоi вiри, а ще й не забулась непокора древлян киiвському столовi, яка ярiла з часiв жорстокоi розправи над князем Ігорем в Іскоростенi. Збагнувши, що йому загрожуе доля Бориса i Глiба, вiддав християнського мiсiонера пiд опiку головному волхвовi й квапно зiбрався до втечi з полiського Овруча на захiд, де на рiвнинах за Тисою знайшли пристановище язичники з дикого Мокселя, якi прийшли iз-за Танаiса в Паннонiю й назвали себе уграми.
…Русальна седмиця розпочалася погiдним днем, що млiв, напоений ранньолiтньою тишею над широкою биндою Прип’ятi. Сине мрево на рiвнинному березi рiки пришпилювали до землi стрункi дрiбнолистi тополi: проколовши паволоку туману складеними, мов до молитви, гiлками, спиняли вони свiй стрiмкий вирiст пiд славою неба, завороженi щебетом птаства, що на вiддалi зозулиних голосiв роiвся у нетрищах полiських пущ.
Лагiдний день повiльно чекав русального дива, коли-то з вiльхових гущавин вилуниться вдоволене мукання напасених корiв, i з просiк, що вузькими тунелями вгризлися у вогку гущавину, виступить поважний похiд червонобоких матрон з барвiнковими вiнками на рогах, i розбредуться вони поодинцi – кожна до свого обiйстя, де iх зустрiнуть господинi з дiйницями; змастивши маслом дiйки, припадуть вони руками до повних вимен, з яких невтримно дзюркотiтиме шумними цiвками живильний напiй.
Й стихне тодi пастуше галайкання: як лише роздереться навпiл зелена запона лiсу, уздрять пастухи в житах замаенi вiночками бiлi голiвки русалок, й рушать вони, мов лошаки з копит; затиканi сойчиним пiр’ям iхнi крисанi здуе зустрiчний вiтер, розохоченi парубки зволочать житне руно, й коли кожен знайде свою русалку, тодi вiд молодечоi жаги споловiють хлiба…
Коли ж звечорiе, виберуться хлопцi – кожен iз спiйманою й дiвочою кров’ю заприсяженою русалкою – на Ключеву могилу, яка у своiх найпотаемнiших надрах свято зберiгае старосвiтську пам’ять, що раз на рiк оживае у купальських забавах.







