Хресна проща

А тепер, у кращому випадку, викинуть до кошика твое дослiдження.

Ігор махнув рукою.

– Припинiть пустопорожнi балачки, нiхто нiчого в цiй державi не змiнить i не вдосконалить – iснуе едине правило у верхах: «Ми тут порадилися й вирiшили…» А товариство, яке хочемо створити, буде покликане для того, щоб удосконалювати, а може, й змiнити самих себе… Тепер послухайте, яку я придумав назву, уважно слухайте, бо свiчки вже догоряють. Ось – Доленко, беремо перший склад ДО, Молодин – МО, Романюк – РО, Синютка – СИ, й утворюеться нiде не чуване слово ДОМОРОСИ.

– Згода! – вигукнули хлопцi, а Лiда проказала сама до себе:

– Та й справдi, жiнки серед збору мають мовчати, – нас проiгноровано.

– А я, примiром, жодних претензiй не маю, – пискнула Ореста. – Аби брати участь у наших розмовах, менi аж нiяк не завадить те, що першого складу мого прiзвища не буде в назвi товариства.

– Не ображайся, Лiдо, – поблажливо мовив Арка дiй. – Хлопцi складуть стрижень товариства, ти ж будеш зв’язковою з журналiстами.

Полохливе полум’я свiчки промерехтiло обличчям Орести, й воно стало достоту таким екзальтованим, як у Корнiйчуковоi героiнi Валi, зачарованоi сонцем. Ореста вдячно глянула на Аркадiя i, знiтившись вiд його хтивого погляду, защебетала, намагаючись здолати свое знiяковiння:

– Як тут дивно, урочо, я нiколи й мрiяти не могла, що колись зможу збагнути таемницю потойбiччя…

І враз зблякла пишнота ii слiв вiд скептичноi реплiки Лiди, що глухо прозвучала в сутiнках:

– Не вживай, ради Бога, висловiв, якi нiчого не означають.

– Але ж ти сама щойно була замрiяна, коли ввiйшла в страдчiвську пущу, – промовив Аркадiй, стаючи на захист Орести.

– То був хвилевий стан, а не мрiя, – вiдказала Лiда.

– Спiвчуваю людям, – голос Аркадiя набирав саркастичноi тональностi, – до яких раз на рiк приходить подiбний стан, та й то на престольний празник.

– А я спiвчуваю тим, якi за престольними празниками не встигають побачити красу будня.

Свiчки скапували, язички полуменю ставали цяточками, немов на сiльських каганцях; Ігор знову припинив су перечку мiж Аркадiем i Лiдою – «чого ви не подiлили?» – й потiшив товариство, що наступного разу, а буде це рiвно за два тижнi, в недiлю, вiн вiзьме з дому стаенну гасову лiхтарню, й свiчки бiльше не знадобляться.