Черлене вино. Манускрипт з вулиці Руської (збірник)

Черлене вино. Манускрипт з вулицi Руськоi (збiрник)

Роман Іваничук

Історiя Украiни в романах

У романi «Черлене вино» вiдтворено подii ХV столiття: героiчна оборона Олеського замку, маленького острiвка народноi волi, що кинув виклик можновладнiй шляхтi. «Манускрипт з вулицi Руськоi» воскрешае перед читачем Львiв кiнця ХVІ – початку ХVІІ столiття, Львiв перiоду перших братських шкiл, в яких зароджувалися iдеi визвольноi вiйни майбутньоi Хмельниччини.

Роман Іваничук

Черлене вино. Манускрипт з вулицi Руськоi (збiрник)

Черлене вино

… Ту кривавого вина не доста; ту пир докончаша храбриi русичi; свати попоiша, а самi полегоша за землю Рускую.

    «Слово о полку Ігоревiм»

Роздiл перший

Скоморохи

– Скоморохи йдуть! Побрiшники! Баiшники!

На трикутному брукованому майданi, що широким краем уперся аж у Стир, а гострим у В'iзну браму Любартового замку, зчинилася веремiя. Ярмарковий ритм умить порушився: обвiшанi шовком та оксамитом литовськi жидове, що з самого досвiтку звихались у натовпi, першi прослизли до оборонного муру, ховаючись iз своiм крамом за вiрменськими ятками; львiвськi вiрмени перестали провадити гендель – застеляли плахтами ляди з шафраном, перцем i заморськими винами; украiннi кметi, покинувши рибу, мед, вiск, бiгли, штовхаючись, удiл майданом, щоб не прогавити оказii, тiльки тверськi торговi люди, мовчазнi й незворушнi, стояли, нiби нiчого й не трапилося, iз сороками з соболиними, бобровими й горностаевими шкурками i зневажливо знизували плечима:

– Невидаль яка! Гусе-е-льники…

Замковi козачки, одвiрнi, служки, кухарi, забувши, по що iх послали пiдстолii та пiдчашi, протискались крiзь натовп луцьких мiщан, котрi виходили на майдан у ярмарковi днi не так задля торгiв, а щоб прочути новини, якi iнколи просочувалися крiзь мури замку; шляхтичi й бояри стримано споглядали видовище збоку; найближче стояли цiкавi до всього волинськi кметi й каланники в смушевих шапках i широкополих кожухах.

Вiд рiчкового причалу, де розмiстилися торговi комори й купецькi гости[1 - Заiжджi двори для купцiв.

Скоморохи зупинилися перед юрбою, що вигнулась пiвколом на майданi. Наперед вийшов довговусий молодий гусляр i, кланяючись у пояс, пробiг очима по обличчях, оцiнюючи перш за все маетнiсть публiки, а ще й вроду жiнок та дiвчат, що хорошiли перед ним у напруженому чеканнi втiхи.