На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Благослови, душе моя, Господа!..» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Благослови, душе моя, Господа!..

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Благослови, душе моя, Господа!.." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Благослови, душе моя, Господа!.." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
«Благослови, душе моя, Господа…» – збірка щоденникових записів, спогадів та роздумів, зроблених Романом Іваничуком протягом одного року у складний для країни час – починаючи з 5 вересня 1991-го (в день підняття над будинком українського парламенту синьо-жовтого прапора і через тиждень після того, як Верховна Рада УРСР проголосила Акт Незалежності України) і закінчуючи 5 вересня 1992-го. Це сокровенні думки письменника, депутата, члена опозиційної Народної Ради, щодо створення незалежної Української держави, переосмислення ним минулого і сьогодення, його надії і сподівання на щасливе майбуття нашої країни.
📚 Читайте "Благослови, душе моя, Господа!.." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Благослови, душе моя, Господа!..", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Наше знайомство з Дмитром не переросло в тiсну дружбу: мабуть, тому, що вчились у рiзних класах, та й напевне вже тодi вiдштовхнулися вiд себе нашi вельми егоцентричнi бiополя, якi й нинi не перетинаються; моя незалежнiсть та прямота i Павличкова владнiсть виявились несумiсними, проте це не завадило нам упродовж десяткiв лiт, як я вже мовив, бути в добрих стосунках, якi грунтуються передовсiм на взаемоповазi, взаемопiдтримцi й паритетностi, i чому б мало бути iнакше, коли породила нас та сама прикарпатська земля i та сама неволя виробила однаковий проти неi iмунiтет; вчились ми у тих самих учителiв; нашим старшим братам однаково ламали життя бiльшовицькi чи то нiмецькi окупанти, мiж якими iстотноi рiзницi нiколи не було; визрiвали ми серед одного й того ж лихолiття, i навiть нашi маленькi радощi були дуже схожi.
Ще не раз у своiх спогадах я звернуся до постатi Дмитра Павличка, якого, незважаючи на суперечливiсть характеру, певну непослiдовнiсть у лiтературнiй i полiтичнiй дiяльностi, а теж на його грiховнi порахунки iз власним сумлiнням, вважаю однiею з найвидатнiших особистостей нашого украiнського часу, точною його фотографiею – без пiдфарбовувань i ретушi.
«Дами сердець», а ще походи на Воскресiнецьку гору або до тисового заповiдника у Княждворi, а теж футбол i закордоннi фiльми, а ще нашi бурсацькi витiвки, а ще лекцii в наймудрiших на свiтi гiмназiйних професорiв, з яких щодругий був комбатантом Украiнськоi Галицькоi Армii i кожен вчився як не в Празi, то у Вiднi, i той урочистий страх перед iхнiм маестатом – усе це був позитив, який мав витворити iз сiльських недотеп витончених iнтелiгентiв.
Та домiнував тодi у свiтi негатив – страшна военна дiйснiсть, яка в одних питомцiв гiмназii вселяла черствiсть, байдужiсть до кровi, а то й розбуджувала жорстокiсть, а в iнших – праведний гнiв, гарячий патрiотизм i саможертовнiсть, – але i те, i друге не дало визрiти тiй iнтелiгентнiй витонченостi: одним ламав хребти конформiзм, iншi складали голови на вiвтарi Незалежностi, i тiльки невелика частина колишнiх гiмназистiв, уцiлiвши фiзично i духовно, перейшовши через фальшиве травестування, вийшла нинi на свiтло денне з вiдбитками всiх «родимых пятен» тоталiтарних режимiв у душах – i ось такими ми е, i такими нас приймайте, i будьте, хто не зазнав того, що ми, вибачливими до нас i милосердними.








