Без козиря (збірник)

 – Доки розкумекають – злякаються, а тут зразу в штики. Інакше, що ти зробиш з п'ятьма гвинтiвками?

Зброi, звичайно, було мало. Це добре розумiв Байда. Доводиться розраховувати бiльше на раптовiсть наскоку i на списи. Гирич вирiшив, що переконав Байду, i вже розповiдав про механiзм свого «кулемета».

Тим часом прийшли майже всi, хто погодився взяти участь у цiй ризикованiй операцii. Можна було б уже вирушати, але Ілько, посланий наглядати за зборами нiмецькоi команди, i досi не повернувся.

– Може, вiн там у коника грае?

– Знайшов на кого звiритись! – говорили по кутках. – Ану нехай збiгае хтось iнший.

Затримка починала вже нервувати й Байду, але, ображений за сина, вiн гостро вiдказав:

– Значить, якась причина на те е. Що ж, Ілько без голови? По Климовiй стежцi хлопець iде.

У хатi запанувала важка тиша: не таким був Клим, але i в багатьох присутнiх були своi дiти, i вони розумiли Гордiя.

– Бiжить хтось.

– Ото вiн i бiжить, а ви – в коника…

Захеканий Ілько вскочив до лазнi i ще з порога гукнув:

– Збираються запрягати!

– Багато? – запитало разом кiлька голосiв.

– Шiсть возiв i двi тачанки, а солдатiв налiчив у дворi чоловiк тридцять.

– Я на себе двох беру, – сказав Власов.

Хтось крякнув, хтось зiтхнув, а один сказав:

– Навкулачки то я б i трьох викликав, а з цiею штрикачкою проти кулемета…

– А кулемети в чохлах?

– Познiмали, – сказав Ілько.

– Не бачив, на якому возi набоi, гвинтiвки? – спитав Байда.

– Усi вози були вже ув'язанi.

– Ну то будемо рушати!

– А менi що робити? – спитав Ілько, на якого навiть списа не вистачило.

– Будеш за розвiдника. Виходьте, та не всi зразу. Грицю, веди частину через Бабачку, а ти, Власов, своiх поза шахтою.

– Чекайте, – сказав Гриць Духота, – а що, коли вони поiдуть не на Мандрикiвку, а на Оленiвку?

– Здрастуйте! Чому це тобi в голову таке прийшло?

– Туди шлях кращий.

Вiд Калинiвки найближча залiзнична станцiя була Мандрикiвка, але дорога пролягала через яр. До Оленiвки справдi була краща дорога, але ж туди далi аж на п'ять верст. Із селища до цих станцiй вели рiзнi дороги.

– Що у них, конi виробленi? – сказав Байда, якому i на думку не спадало, що маршрут нiмецькоi команди може бути iншим.