На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Поміж двох орлів» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Поміж двох орлів

Автор
Дата выхода
31 мая 2018
🔍 Загляните за кулисы "Поміж двох орлів" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Поміж двох орлів" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Лущик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Петро Лущик народився 1963 року на Львівщині. Закінчив фізичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. Працює вчителем фізики та інформатики у Сопошинській школі. Лауреат конкурсів «Коронація слова» 2003, 2014, 2015 і 2017 років.
У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи письменника «Тамплієри короля Данила», «Ратники князя Лева», «Настане день, закінчиться війна…», «Отроки княжича Юрія». Бажаючи позбутися «опіки» ненависного управителя, п’ятнадцятирічний Тарас зголошується піти у військо гетьмана Станіслава Жолкевського. Сам гетьман усупереч своїм переконанням змушений брати участь у московській війні. Доля зводить Тараса з іще юним Богданом Хмельницьким, а одного разу він навіть рятує від неминучої смерті майбутнього гетьмана України.
Чим далі просувається польське військо в глиб Московії, тим ближчий Тарас до здійснення заповітної мрії – стати крилатим гусаром. Коли ж, здавалося, мета досягнута, він повертається додому…
📚 Читайте "Поміж двох орлів" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Поміж двох орлів", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Тарас поклав на мiсце дерев’яну основу, на якiй носив камiнь, i зiбрався вже пристати до односельцiв, щоб разом пiти додому. Аж тут до нього пiдiйшов управитель Сопошина Мошко. Кожного дня на початку i пiсля роботи вiн перевiряв, чи всi робiтники на мiсцi.
– Чого вам? – невдоволено запитав Тарас.
З власного досвiду вiн знав: нiчого доброго такi зустрiчi не приносили.
– От що: завтра зранку знову вийдеш на роботу, – сказав Мошко. – Андрушко Швець пiдвернув ногу, тому ходити не може. Вiдробиш замiсть нього, а наступного тижня будеш вiльний.
– У мене завтра своя робота на городi, – заперечив хлопець.
– Посадиш у середу. І наступного тижня ти вiльний.
– Знаю я вашi замiни! Вже так не один раз даремно робив!
– Ти не хочеш робити на пана гетьмана? – озвiрився Мошко. – То, може, менi так йому i сказати?
Вiн сподiвався побачити в очах Тараса страх, але помiтив лише гнiв.
– Зачекайте говорити пановi гетьману… – зауважив хлопець.
– От i добре! – почав було управитель, але Тарас продовжив:
– Я йому сам скажу! І не думаю, Мошку, що його слова вам сподобаються.
Управитель аж захлинувся вiд несподiванки. Вiн хотiв сказати, що нiякий вiн не Мошко, а Іцхак Бебер, i за такi слова йому не здобрувати, але Тарас рiшуче рушив до ворiт замку. У Мошка полiзли на лоба очi. Вiн так i залишився стояти посеред площi. Не йшли додому й iншi сопошинцi – вони були свiдками цiеi перепалки i просто згоряли вiд бажання побачити, чим це все закiнчиться.
А Тарас упевнено пiдiйшов до ворiт.
– До пана гетьмана! – смiливо вiдповiв Тарас.
– А де риба? – засмiявся один.
– Я хочу записатися до вiйська. Пан гетьман позавчора сказав менi прийти, якщо я згоден.
Вартовi перезирнулися. Їм не дуже вiрилося у те, що говорить цей простолюдин, але вони справедливо вiдзначили, що сам придумати таке вiн не мiг.
– Тодi тобi треба не до пана гетьмана, а до управителя, – повiдомили йому.
– А де управитель?
– А тебе зараз проведуть, – раптом сказав один з вартових i гукнув дiвчину, що саме пiдходила до ворiт.
Дiвчина кинула на Тараса лукавий погляд, i хлопець зашарiвся.
– Іди за мною!
Тарас пiшов слiдом за дiвчиною. Їй було рокiв чотирнадцять, не бiльше.
– Ти тут служиш? – запитав вiн.
– Так, кухаркою, – вiдповiла дiвчина.
Посеред двору Марушка сказала Тарасовi зачекати, поки вона шукатиме пана управителя.









