Поміж двох орлів

4

На вiдмiну вiд Яна з Богданом, Тарасовi пощастило менше – дощ застав його на околицi села. Зрозумiвши, що додому вiн не встигне, Тарас побiг у напрямку до колишнього монастиря. Вiн уже минав розваленi ворота, як дощ його накрив повнiстю, i у хатину брата Амвросiя Тарас забiг зовсiм мокрий.

Монах звично сидiв за столом i читав грубезну, ще писану вiд руки книгу. (Вiднедавна у монастирях почали замiняти писанi книги на новi, друкованi. Хоч Амвросiй розумiв необхiднiсть цього кроку, все ж внутрiшньо був проти.

– Бiдна земля… – озвався Амвросiй, подивившись на геть змоклого до нитки Тараса.

– До чого тут земля? – невдоволено струснув головою хлопець, i краплi води розлетiлися урiзнобiч. – Це я змок як хлющ!

– Ти один раз змок i вже нарiкаеш. А що робити земельцi? Їй уже нiкуди воду дiвати! Та й рiчка бiльше не вбере…

Амвросiй закрив книгу i пiдвiвся.

– Ну, добре, досить теревенити. Роздягайся, трiшки просушишся, а то ще застудишся.

Тарас зняв промоклу свитину, почепив на спинку единого стiльця.

– Як ярмарок? – поцiкавився Амвросiй. – Багато вторгували?

Тарас задоволено вийняв з кишенi штанiв монети.

– Ось. Це за сьогоднi, а ще й вчора також… – сказав вiн.

– А сьогоднi що?

– Панi Жолкевська вчора у мами замовила нашоi печеноi риби. Цiлих двадцять штук! Я щойно вiднiс до столу гетьмана. Вiн мене похвалив! – гордо закiнчив хлопець.

– Ти бачив пана гетьмана? – засумнiвався брат Амвросiй.

– Не вiрите? Їй-бо, я дiйсно розмовляв iз паном гетьманом! Там iз ним були ще двое поважних панiв i двое хлопцiв – Ян та Богдан. Ян – це син пана гетьмана, – уточнив Тарас.

– Гаразд, вiрю, – примирливо пiдняв руки Амвросiй. – Якщо ти так запросто розмовляв iз польним гетьманом, то чому вiн не запросив тебе до столу?

У голосi монаха чулися глузливi нотки, але Тарас вирiшив не зариватися.

– Я лише принiс рибу, – повторив вiн.

– Бачу, що торг удався.

– А ви рибу вже з’iли? – поцiкавився Тарас.

– Так, зранку. На сьогоднi менi вистачить.

– Тодi я завтра принесу вам хлiба. Мама спече його з борошна, що ми купили вчора. Я прийду завтра, бо вже в понедiлок знову пiду до мiста. Мошко посилае мене до костелу.

– Ти подумав над моею пропозицiею? – раптом запитав Амвросiй.

– Щоб стати монахом?

– Щоб прийняти постриг.

– Пробачте, ще нi, – винувато вiдказав Тарас.