Отроки княжича Юрія

Констанцiя Угорська iз самого початку противилася родичанню свого сина з «невiсткою iз Тмутараканi», як вона сама висловлювалася (хоч сама Тмутаракань була зовсiм в iншiй сторонi); iй було милiше порiднитися з П’ястами?.[13 - П’ясти – князiвська i королiвська династiя в Польщi.] Зрозумiвши, що з чоловiком не мае сенсу сперечатися, вона засумнiвалася у здатностi отрокiв?[14 - Отроки – молодша дружина у княжому вiйську.] виконати цю мiсiю.

– Ти впевнений у Глiбовi? – запитала вона якось пiсля снiданку.

– Ти сумнiваешся у ньому? А у Богумилi не сумнiваешся? – здивувався Лев.

– Богумил боярин. Вiн вiдданий тобi, а Глiб… Звiдки вiн взявся? Я дивуюся твоiй легковажностi, Леве. Узяти якогось простолюдина, невiдомо якого походження i поставити для охорони нашого сина – твого наступника! І довiрити йому привезти наречену. Не розумiю!

– І Глiба, i Богумила вибрав сам Юрiй, i ми маемо поважати його вибiр, – вiдказав Лев. – Щодо походження Глiба, то знай, що його мати походить з роду воеводи Звягеля.

– Воеводою можна будь-кого призначити, – вставила Констанцiя. – Як i ти призначив того ж таки Глiба.

– Не будь-кого, – заперечив князь. – А лише найдостойнiших. І Глiб е саме таким. А щодо бояр… Ти ж знаеш, що найбiльше мiй батько воював не проти монголiв чи тевтонцiв, а саме проти бояр. Це вони змусили його матiр з маленькими синами втiкати то до Кракова, то до твого дiда Андраша. Та й ставши князем, батько увесь час змушений був побоюватися бояр. Не надiйнi союзники! Свого часу вiн говорив менi, що краще вже мати iх серед своiх ворогiв, анiж союзникiв.

Не вiдомо, чи переконали слова чоловiка Констанцiю, але бiльше вона не пiднiмала це питання. Натомiсть вiзити Богумила до княгинi почастiшали; жiнка захотiла убезпечити майбутнiй похiд вiд будь-яких несподiванок, хоч за це боярин не вiдповiдав.

Але Глiба Констанцiя Угорська iгнорувала повнiстю.

Не посвячений у двiрцевi iнтриги Глiб, тим не менше, вже через мiсяць доповiв Юрiю, що його дружина готова до походу.

– Конi вiдiбранi, пiдкованi, п’ять десяткiв дружини готовi вiдправлятися хоч завтра, – повiдомив Глiб.

– Добре, – тiльки й сказав Юрiй i вiдправив воеводу вiдпочивати.

Вже з самого ранку наступного дня його пiдняли з лiжка i наказати прибути до князя. Там Глiба чекав Богумил. Виявилося, одного лише його.