На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Настане день, закінчиться війна…» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Настане день, закінчиться війна…

Автор
Дата выхода
01 мая 2016
🔍 Загляните за кулисы "Настане день, закінчиться війна…" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Настане день, закінчиться війна…" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Лущик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман «Настане день, закінчиться війна…» здобув третю премію на «Коронації слова-2015». Події цієї сімейної хроніки відбуваються в галицькому селі Кам’янка Лісна упродовж першої половини ХХ століття. В центрі роману – доля трьох братів Засмужних, хліборобів, людей суто мирної праці, яким, однак, доводиться воювати. Війни не оминули нікого: Теодор пройшов страшний табір Талергоф, Першу світову і війну за незалежність України; зазнав «принад» російського полону Іван; повернувся інвалідом з польсько-української війни наймолодший брат Юрій. Не відпустив молох війни і наступне покоління родини. Проте, незважаючи на тяжкі випробування, Засмужні завжди намагалися зберегти честь і прагнули за будь-яких обставин залишатися людьми.
📚 Читайте "Настане день, закінчиться війна…" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Настане день, закінчиться війна…", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Зрештою, i на нього озиралися. Найбiльше молодi панянки. Вони, видно, мали мiнiмальнi уявлення про роди вiйськ загалом i про кавалерiю зокрема. Серед усiх вiйськових драгуни стояли на найвищому щаблi, а красивi драгуни були поза конкуренцiею. До таких належав i Теодор. За цих пiвроку вiн змужнiв, став кремезнiший. Дослухавшись поради лейтенанта, Теодор вiдпустив вуса, i тепер вони додали до його образу мужностi. Взагалi форма, яку носили драгуни, була красива i практична, а шабля додавала деякого шарму. На головi Теодора було крапове кепi без козирка з двома жовтими гудзиками i кокардою, на якiй була вирiзана монограма FJI.
Повiльно прямуючи вулицею, час вiд часу вiддаючи честь зустрiчним офiцерам, Теодор Засмужний вийшов на площу Фердинанда, посерединi якоi стояв пам’ятник Адаму Мiцкевичу. Як розказували «старожили» казарми, ще рiк тому на цьому мiсцi стояла фiгура Матерi Божоi, але ii посунули, щоб звiльнити мiсце для пам’ятника польському поету. Зараз всiма улюблена фiгура стоiть осторонь, скромно загубившись мiж деревами.
Позаду почувся характерний дзенькiт: то Теодора обганяв електричний трамвай.
Вiн провiв його поглядом, подумав, що не грiх проiхатися ним на зворотному шляху.
Будинок на протилежному кiнцi площi весь був у риштованнi. Це над двома наявними поверхами люкс-готелю «Жорж» добудовували ще два.
Теодор Засмужний повернув вправо i вийшов на iншу широку вулицю. Це була Академiчна, менш вiдома i велична, нiж попередня, але така ж широка i красива.
Так, розглядаючи незнайоме йому мiсто, драгун повiльно крокував тротуаром. Через деякий час йому набридли широкi вулицi, i вiн звернув у першу ж вуличку. Звернув – i невдовзi переконався, що зробив дурницю. Пiсля чергового повороту вiн зрозумiв, що заблудився. Теодор зупинився в нерiшучостi, озираючись по сторонам. Але людей поблизу не було, вуличка, на яку вiн потрапив, була вузька i безлюдна. Засмужний навiть не пiдозрiвав, що у центрi Львова iснують такi вулички.
Враз у якомусь провулку неподалiк вiн почув невизначений шум. Там були люди, i вони про щось розмовляли. Теодор заспiшив на голоси.
Звертаючи з вулицi у провулок, вiн зiткнувся з молодим гарно вбраним чоловiком, який стрiмголов вибiг на вулицю, заледве не збивши його. Теодор не встиг задати тому потрiбне йому запитання, як за бiгуном аж курява пiднялася. Заiнтригований побаченим, Теодор зайшов у невеликий внутрiшнiй дворик.










