Настане день, закінчиться війна…

Захоплений зненацька драгун зривався з мiсця i лише клiпав очима. Тодi тростина притулялася до спини сонi. А Кокулеску як нi в чому не бувало продовжував:

– До цiсарського роду також належать: архiкнязi Райнер, комендант австрiйськоi охорони, Йосиф, комендант угорськоi охорони; Йосиф, Август, Фрiдрiх, Кароль Стефан, Євгенiй, Йосиф Кароль Альбрехт, Леон Кароль, Вiльгельм…

Всiх архiкнязiв, у жилах яких текла цiсарська кров, налiчувалося тридцять один, i було дивно, що кадет всiх iх запам’ятав. Але найважче було те, що i вiд драгунiв вимагалося те саме.

І все ж, хоч такi заняття i не вимагали фiзичного навантаження, i Теодор, i Дмитро, та й iншi драгуни вiддавали перевагу верховiй iздi. Засмужний якось одразу ж знайшов спiльну мову з Картою, i кобила слухалася його найменшоi команди. Теодоровi достатньо було лише найменшого руху вуздечкою чи шпорами, щоб кiнь одразу ж переходив на алюр чи галоп.

Вiдколи Теодор Засмужний прибув до Львова, йому жодного разу не довелося вийти в мiсто. Звичайно, iнодi полк, а то й один чи iнший ескадрон вирушали за мiсто на маневри, але то було органiзовано здебiльшого вночi, щоб своiм рухом не створювати незручностей жителям мiста.

Лише навеснi перед Великоднем (а 1906 року украiнська i польська Пасха збiгалися) лейтенант фон Шлосман повiдомив, що деякi драгуни можуть найближчоi недiлi пiти у мiсто. Серед вибраних був i Засмужний. Їм належало привести одяг в належний вигляд, щоб «нiкому не було соромно за те, що ви драгуни».

У суботу у казармi щасливчики чистили свiй одяг i взуття.

Дмитро Вiхоть, який не потрапив до цього числа, допомагав Теодоровi. Правда, багато робити не довелося: завжди охайний Теодор тримав свiй одяг i зброю у майже iдеальному станi, чого не скажеш про бiльшiсть румун i деяких украiнцiв.

За цих пiвроку служби, як i гадалося, Теодор найбiльше зiйшовся лише з мостенським Дмитром. З iншими украiнцями вiн, звичайно, пiдтримував товариськi вiдносини, але до дружби справа не доходила. Румуни i поляки також трималися окремо, не допускаючи у свое коло чужих.

Причому, якщо поляки вiдносилися до украiнцiв вороже i з певним презирством, румунам було однаково, i вони не втручалися у не такi вже частi сутички.

І ось недiльного дня одразу пiсля снiданку драгун Теодор Засмужний уперше вийшов у мiсто. У кишенi у нього назбиралася певна сума австрiйських корон, тому можна було не економити на дрiбницях. Вiн пройшов сотню метрiв до жовкiвськоi рогатки, сiв у вагон кiнного трамвая.