На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Галицька сага. Велика війна» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Галицька сага. Велика війна

Автор
Дата выхода
14 июля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Галицька сага. Велика війна" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Галицька сага. Велика війна" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Лущик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Велика війна» – перша книга «Галицької саги», події якої розпочинаються у 1914 році.
У галицькому селі Перетині життя протікає неквапно й навіть нецікаво. Можливо, єдиним винятком посеред сірої буденщини є протистояння між прихильниками української «Просвіти» та москвофілами, яке іноді переростає у бійку. Однак спокійне буття раптово закінчується погожого липневого дня 1914 року, коли мешканці Перетина дізнаються про початок війни. У кожного з них відтепер свій шлях і своя доля. На москвофілів чекає перший в Європі концентраційний табір Талергоф; дорослих чоловіків призивають до австрійської армії; патріотично налаштована молодь вступає до лав Українських січових стрільців. Селяни, що залишилися вдома, уповні насолодилися «принадами» російської окупації та свавіллям «своїх», австрійських, жандармів. Коли ж ті, кому належало загинути, загинули, а щасливці повернулися додому, стало зрозуміло, що все тільки починається…
📚 Читайте "Галицька сага. Велика війна" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Галицька сага. Велика війна", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Юнаковi було дев’ятнадцять рокiв, вiн був таким же високим, як i батько. Молодша на три роки сестра, що заледве сягала йому до плеча, мала приемне, майже дитяче обличчя.
– Гляньте на це диво! – знову озвався батько. – Скiльки живу – такого не видiв!
Дiти як за командою пiдвели голови догори. Об’ект iхньоi цiкавостi саме пролiтав над iхнiм обiйстям. Зiрке око Федора встигло розгледiти двох людей, що сидiли у чудернацькiй кабiнi, на крилах якоi чiтко впадав у вiчi малюнок австрiйського прапора.
Звук досяг найвищого рiвня, вiд чого навiть заклало вуха, i почав вiддалятися.
– А де Василь? Куди це шило сьи подiло? – запитав вiн.
– Не сердьтеся, тату! Василь iз хлопцями пiшли на рiчку. Казав, що принесе в’юнiв, – заспокоiла його дочка.
Тим часом за брамою з’явився сусiд Лука Солтис.
– Грицю! Там, за селом, ероплян скинув якiсь папери, – мовив вiн. – Хлопи послали малих, аби позбирали.
Гриць Мороз хвильку подумав, затим рiшуче попрямував до брами.
– Хведьку, ходiмо зi мною! Може, щось важливе, – сказав вiн. – А ти, Марто, постав на стiл обiд. Ми довго не будемо.
Так утрьох – обидва Морози i Солтис – рушили вулицею на пiвдень, куди вже стiкалися нечисленнi жителi села. Ще здалеку Гриць помiтив, що здебiльшого зiбралися лише чоловiки, серед них була одна жiнка, у якiй вiн упiзнав бездiтну вдову Орину. Зрештою, у цьому нiчого дивного не було. Рано поховавши чоловiка, Орина управлялася з господарством сама, нарiвнi з чоловiками, тому не дивно, що тi приймали ii як рiвну.
У декого в руках бiлiли якiсь аркушики. Чоловiки iх розглядали, про щось перемовляючись. Побачивши батька, пiдбiг, тримаючи в однiй руцi аркушик, а у другiй мокру наповнену торбу, наймолодший одинадцятирiчний син Василько. Напевне, вiн усе ж наловив обiцяних в’юнiв, про що свiдчили заляпанi багнюкою голi по колiна ноги.
– Ви бачили? – захоплено вигукнув вiн. – Єроплан пролетiв просто надi мною!
Напевне, саме такi слова говорили своiм рiдним усi хлопчаки, що спостерiгали за «еропланом» iз рiзних кiнцiв села.
Батько лише кивнув головою.
– Що це у тебе? – поцiкавився вiн.
Замiсть вiдповiдi Василь простягнув батьковi аркушик. Перше, що кинулося в очi, був портрет цiсаря, який молився. Здивований Гриць Мороз передав аркушик Федору.
– Ану почитай!
– Правильно! Хведьку, читай голосно, щоб усi чули! – озвалися з натовпу.
Федiр подивився на батька.
– Читай! – мовив той.










