На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Галицька сага. Примара миру» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Галицька сага. Примара миру

Автор
Дата выхода
16 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Галицька сага. Примара миру" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Галицька сага. Примара миру" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Лущик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Примара миру», третя книга «Галицької саги», охоплює події, що відбувалися у 1923–1928 роках.
15 березня 1923 року у Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Не всім таке рішення припало до смаку. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого «шкільного плебісциту» значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють з державної служби…
Щоб протистояти цьому, об’єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном…
Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..
📚 Читайте "Галицька сага. Примара миру" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Галицька сага. Примара миру", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
«У зв’язку з цим Конференцiя послiв вирiшила визнати польський кордон:
1) з Росiею:
Лiнiя визначена та делiмiтована згiдно з Договором мiж двома краiнами на власну вiдповiдальнiсть вiд 23 листопада 1922 року…» І так далi. Там кордони з Литвою. І ось знову. «Вирiшила передати Польщi, яка погоджуеться з цим рiшенням, всi права суверенiтету на територiях, що знаходяться в межах вищенаведених кордонiв та iнших кордонiв польськоi територii згiдно з умовами Сен-Жерменського мирного договору 1919 року щодо обов’язкiв, необхiдних державам, до яких перейшла якась територiя колишньоi Австро-Угорськоi монархii».
Диктатор ЗУНР, який уже давно перестав ним бути, вiдiрвав погляд вiд ненависного йому тексту:
– Тому, панове державнi секретарi, я вважаю за необхiдне поставити питання про розпуск нашого уряду.
Вiн помовчав деякий час, чекаючи на заперечення, але присутнi не подавали голосу. Тому Євген Петрушевич закiнчив:
– Ми не можемо бiльше виражати iнтереси Галичини, бо, власне, самоi Галичини вже не iснуе!
1
Великдень 1923 року у парафii церкви великомученицi Варвари приемно вирiзнявся вiд цього дня останнiх рокiв.
Ще одна подiя приемно вирiзняла цю Пасху вiд попереднiх. Пiсля чотирьох рокiв (а шлюб дочки Галини до уваги не береться!) порiг церкви знову переступив Василь Вовк. Зазвичай Великодня вiдправа у церквi починалася о дванадцятiй годинi i закiнчувалася тодi, коли за луками сходило сонце, але коваль прийшов значно пiзнiше.











