На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Галицька сага. Примара миру» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Галицька сага. Примара миру

Автор
Дата выхода
16 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Галицька сага. Примара миру" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Галицька сага. Примара миру" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Лущик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Примара миру», третя книга «Галицької саги», охоплює події, що відбувалися у 1923–1928 роках.
15 березня 1923 року у Парижі було вирішено передати Східну Галичину, де переважало українське населення, під опіку Польщі. Не всім таке рішення припало до смаку. Галицькі терени заполонили польські військові осадники, на яких Юзеф Пілсудський покладав великі сподівання; внаслідок проведення так званого «шкільного плебісциту» значно скоротилася кількість українських шкіл; українців витісняють з державної служби…
Щоб протистояти цьому, об’єднуються колишні військові, за плечима яких бої за рідну землю: хтось вступає до лав Української Військової Організації і продовжує збройну боротьбу; хтось розуміє, що побороти натиск польських осадників можна лише спільно, створивши кооперативи; хтось шукає щастя за океаном…
Життя не лише розкидало перетинців різними країнами, але й розвело по різних ідеологіях. Поки що вони не воюють один проти одного, але хто знає, як піде далі?..
📚 Читайте "Галицька сага. Примара миру" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Галицька сага. Примара миру", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Здаеться, лише тодi вони зрозумiли, на яку неприемнiсть наражали себе, здiйснюючи такий «теракт». Що ж, iнодi i старших варто послухати, якщо тiльки… вони не вчитимуть молодших жити.
Василь Мороз не знав (як, зрештою, нiхто в Перетинi), що цього дня Адам та Зося Павловськi приймали дорогого гостя. Ще вчора господар iздив до Львова i повернувся назад не сам, а у компанii тридцятирiчного чоловiка явно вiйськовоi виправки. Вiн представив його як капiтана Єжи Бонковiча-Сiттауера. Як виявилося, пан Єжи служив у тому самому полку, де свого часу воював i Адам Павловський.
А Єжи Бонковiч-Сiттауер мало переймався такими дрiбницями. Чесно кажучи, вiн нiколи не приiхав би до цiеi осади, розташованоi далеко вiд основних дорiг, якби не той факт, що це був Адам Павловський. Свого часу капiтан Бонковiч-Сiттауер командував ротою, де служив вахмiстр Павловський.
Перша хвиля ейфорii вiд осадництва минула, i настало протверезiння. Виявилося, що велика частина вiйськових, що стали осадниками, просто не знають, що робити iз землею. Із майже дев’яти тисяч земельних дiлянок, переданих колишнiм вiйськовим, лише у шiсть тисяч заiхали новi господарi.
Пiсля ситноi вечерi, розхваленоi гостем, причому похвала панi Зосi була не традицiйною у таких випадках, але щирою, Адам запросив гостя пройтися його володiннями.
– Як у тебе? – запитав капiтан. – Проблеми е?
Вiн кивнув на темнi силуети хат перетинцiв.
– Були, зараз усе спокiйно, – вiдказав Адам.











