Галицька сага. Тінь незалежності

На вулицi перед згорiлою Головною поштою стояли двi барикади i там було чути перестрiлку. Звичайно така дуель приносила мало користi, але зараз вона була важливою для обох сторiн: украiнцi стримували полякiв, якi iз завидною для перших постiйнiстю прибували з Головного двiрця, а поляки прикували до вулицi Словацького значнi сили неприятеля, тим самим послабивши iншi напрямки, наприклад, касарнi Фердинанда. Звiдси украiнцi, у разi успiху, могли легко добратися до Головного двiрця i за сприятливих умов навiть вiдбити його.

Майор Букшований знав, що так довго тривати не може. Йому насамперед потрiбно було зв’язатися з тими, хто командував обороною Львова. До нього доходили лише розрiзненi вiдомостi про те, що вiдбуваеться у «мирному» Львовi.

Коли ж йому все ж вдалося добратися до будинку, де розташувався штаб, що керував обороною Львова, вiн був приголомшений: нi Дмитра Вiтовського, нi Григорiя Коссака, який замiнив того декiлька днiв тому, Букшований не побачив.

Знаючи запальний авантюрний характер Букшованого (а iнакше як можна пояснити його «одiссею» Месопотамiею!), Семен Горук вирiшив поставити наголоси самому.

– Знаю, Осипе, що тебе тривожить! – говорив вiн. – Але ти вiйськовий i знаеш, що таке виконувати наказ!

– Я нiколи не вiдмовлявся виконувати накази, навiть якщо вони безглуздi! Але я нiколи не зустрiчав злочинних наказiв! – випалив Букшований.

– Що ви називаете злочинним наказом? – поцiкавився полковник Стефанiв.

– Вiдмову наступати на Головний двiрець, пане полковнику! Якби не той наказ, двiрець був би вже нашим i жоден поляк не смiв би ступити на львiвську землю!

– Це мали зробити стрiльцi з касарнi Фердинанда! – безапеляцiйно сказав Горук. – На жаль, не могли.

Букшований цього не знав.

– Саме тому, майоре, добре, що ви прийшли сюди, – говорив Стефанiв. – У нас мало бойових офiцерiв. Ми покладаемо на вас командування центром мiста.

Вiн пiдiйшов до мапи, розкладеноi на столi.

– Прошу запам’ятати: Цитадель, Оссолiнський iнститут, Крайовий Сейм[3 - Зараз це будiвля Львiвського нацiонального унiверситету iм. І. Франка.], вулиця Коперника, Пiдзамче i позицii на Високому Замку.