На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Галицька сага. Тінь незалежності» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Галицька сага. Тінь незалежності

Автор
Дата выхода
30 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Галицька сага. Тінь незалежності" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Галицька сага. Тінь незалежності" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Лущик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Тінь незалежності» – друга книга «Галицької саги». Вона охоплює події, що відбувалися у 1918–1922 роках, у час, про який Вінстон Черчилль потім скаже: «Війна велетнів закінчилася, почалася війна пігмеїв».
Коли зранку 1 листопада 1918 року на міській ратуші львів’яни побачили синьо-жовтий прапор, вони ще не знали, що це лише початок довгої збройної боротьби за те, кому має належати Галичина. Коли на її теренах точилися криваві бої, у далекому Парижі країни-переможці «війни велетнів» вирішували її долю, як і долю всієї Європи. Молох війни знову закружив у своєму кривавому танці жителів села Перетин: одні стали на захист молодої Західноукраїнської Народної Республіки, другі воювали на боці поляків, треті бачили своє майбутнє разом з Червоною армією; дехто, передчуваючи неминучу поразку, готувався до інших методів боротьби…
📚 Читайте "Галицька сага. Тінь незалежності" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Галицька сага. Тінь незалежності", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Щоправда, до самого двiрця треба було ще добратися, а це добрих десять кiлометрiв вулицями незнайомого мiста (нi десятник, нi його стрiльцi добре Львова не знали).
Але спочатку iм довелося вiдбити залiзничну станцiю Персенкiвка i радiотелеграф у Козельниках. В останньому випадку iхне просування затрималося на добрих двi години. Польська залога захищалася з упертiстю приречених, видно, сподiваючись на пiдмогу, яку запросили ще на початку бою. Коли ж ii так i не дочекалися i з вiсiмнадцяти оборонцiв в живих залишилося лише трое, поляки нарештi вивiсили бiлий прапор.
Здачу в полон приймав особисто Осип Букшований.
– Я захоплений вашою мужнiстю i вiдвагою, – сказав вiн польському офiцеровi з нашивками поручника.
Зрештою, це було чи не единим, чим рiзнилися мiж собою украiнцi з поляками. Це – i бiлi бляшанi орли замiсть тризуба.
– Поручник Януш Косiковський! – представився поляк.
– Хорунжий Томаш Вiхура! Шереговий Пiотр Недзельський! – повiдомили про себе iншi двое полонених.
– На знак поваги до вашоi мужностi я вiдпускаю вас, – повiдомив Осип Букшований. – Ви можете йти, але маете дати менi слово честi, що бiльше нiколи не пiдете зi зброею проти нас. У противному разi я не буду таким шляхетним!
Подумавши трохи, спочатку поручник, а за ним i його пiдлеглi заприсяглися своею честю бiльше не воювати проти украiнцiв. З цим полякiв i вiдпустили, а сотня стрiльцiв, втративши у боях шестеро товаришiв, продовжила свiй шлях.
Про те, що ситуацiя у мiстi була не на користь украiнцiв, стрiльцi зрозумiли тодi, коли бiля трамвайного депо iх догнав iнший наказ.
Ознайомившись iз наказом, майор Осип Букшований спересердя, зовсiм не по-вiйськовому, вилаявся:
– Насеру матерi!
На нiмi запитання пiдлеглих вiн спромiгся лише пояснити, що Головний двiрець важливiший, анiж навiть Цитадель, яка височить над середмiстям.
Але майор Букшований насамперед був вiйськовим i накази не обговорював. Вiн одразу повернув сотню вправо, де серед порослих деревами схилiв трiскотiли поодинокi пострiли, котрi iнколи переривалися потужною кулеметною чергою.
Так десятник Федiр Мороз замiсть того, щоб вiдбити у полякiв двiрець i тим самим перешкодити безперебiйному прибуттю до мiста польського пiдкрiплення, пiшов на штурм Цитаделi.









