Галицька сага. Тінь незалежності

– Треба – органiзуемо!

– Але вiд кого? Пошта наша; пiдозрюю, що й iншi теж не матимуть проблем… – сказав спантеличений Левко Вовк.

– Владу захопити легко – втримати важко! – вiдказала вiстун i вiдправилася розставляти стрiльцiв.

Левко Вовк вкотре подякував хорунжому Сендецькому за те, що той назначив Ольгу Горбань його помiчником. Було видно, що молодi стрiльцi дiвчину-вiстуна поважають, слухаються ii кожного наказу, хоч i не забувають, що вiн ii командир.

Пiдхорунжий не знав, що вiдбуваеться у мiстi, але дii iнших загонiв були такими ж успiшними i безкровними.

Сотня поручника Мартинця, скориставшись темною листопадовою нiччю, непомiтно оточила касарню сорок першого румунського полку. Командир полку, побачивши, що його жовнiри опинилися у невигiдному становищi, i вислухавши звiстку про те, що украiнцi зараз перебирають у мiстi владу, лише поцiкавився гарантiями, якщо вiн вiддасть наказ залишатися в касарнях. Отримавши завiрення, що вже зранку румуни зможуть вiдправитися по домiвках, полковник дав слово честi, що сорок перший полк не втручатиметься у перебiг подiй у Львовi.

Подiбне повторилося з мадярськими жовнiрами, якi займали примiщення школи Конарського. Щоправда, поручнику Цьокану довелося заздалегiдь надрукувати листiвки мадярською мовою, адже нiхто з його пiдлеглих нi слова не знали по-мадярськи. Видно, у самому текстi були помилки, бо полковник, з яким довелося вести переговори Ільковi Цьокану, не змiг приховати зневажливоi усмiшки, але тим не менше сказав едине слово:

– Jо!

Добре!

Так само не було проблем i з арештом генерал-губернатора Карла фон Гуйна та коменданта Пфеффера.

А коли тiльки благословилося на новий день, львiв’яни, що жили поблизу площi Ринок, iз здивуванням побачили, як на найвищiй точцi ратушi на фонi сiрого безрадiсного неба розвиваеться незвичне для них синьо-жовте полотнище. Це вiстун Степан Панькiвський виконав наказ, який був поставлений перед ним Вiйськовим Комiтетом.

Але на цьому везiння для украiнцiв Львова закiнчилися. Дмитро Вiтовський навiдрiз вiдмовився заарештувати польських офiцерiв, котрi могли пiдняти заколот проти дiй украiнцiв, мотивуючи це тим, що украiнцi перейняли владу у Львовi не для того, щоб починати вiйну з мешканцями. Польськi офiцери, переодягнувшись у цивiльне, вiльно гуляли мiстом, у котрому вже хазяйнувала нова влада, i збирали потрiбну для себе iнформацiю.