Галицька сага. Невиправдані надії

Кожного дня йому приносили iжу, причому рацiон навiть покращився у порiвняннi з попереднiми днями, але жодноi звiстки про те, що вiдбуваеться на волi, i навiть те, з ким Польща воюе, Бандерi дiзнатися не вдалося. Звичайно, вiн знав, що вiйною на ненависну йому Польщу можуть пiти двое – Гiтлер i Сталiн. Чесно кажучи, нi вiд кого вiн нiчого доброго не чекав. Бандера навiть схилявся до думки, що це все ж Радянський Союз нарештi зважився розпочати з Варшавою вiйну, пам’ятаючи свою ганьбу двадцятого року, адже вiд Нiмеччини до Буга досить велика вiдстань.

Коли ти сидиш в одиночнiй камерi бiльш анiж пiв року, то будь-який незрозумiлий звук ззовнi сприймаеш насторожено, а тим бiльше такий. Бандера став бiля загратованого вiкна i тривожно дивився на мiцнi металевi дверi, котрi, ти не менше, все ж пiддавалися настирним ударам невiдомих. Ось почувся сильний удар, дверi неприемно заскреготiли i вiдчинилися.

– Вiн живий! – голосно промовив один з визволителiв i привiтався: – Здрастуйте, друже Степане!

– Ви мене знаете? – здивувався Бандера.

– Про те, що разом з нами сидить сам Степан Бандера, ми знали вже давно, от тiльки поляки не показували нам.

– А тепер що?

– Так вiйна ж! Нiмцi б’ють полякiв у хвiст i гриву! Душевiч втiк, бо до мiста пiдступили нiмецькi вiйська.

– Хто ви? – запитав Степан Бандера.

До нього лише тепер прийшло усвiдомлення, що така далека ще вчора подiя – звiльнення з тюрми – таки вiдбулася. А поки що незнайомий визволитель говорив:

– Друже Степане, нам треба йти. Нашi люди повiдомили, що до Берестя пiдходить нiмецька армiя. Вам треба перевдягнутися!

Степан Бандера у супроводi колишнiх в’язнiв членiв ОУН покинули Берестя саме у той момент, коли мiсто потрапило пiд авiаудар нiмецькоi люфтваффе, а на протилежному березi Захiдного Бугу, якраз навпроти Тереспiльських ворiт Берестейськоi фортецi, розгорталась батарея протифортечних гармат.

3

Капiтан Леопольд Грот уважно роздивлявся у бiнокль мiсцевiсть перед собою. До рятiвного лiска було не менше трьох кiлометрiв майже голоi сiножатi. Капiтан досвiдченим поглядом оцiнив обстановку. Мiсцевiсть була вiдкрита, як на долонi, уся прострiлювалася, порiзана двома потiчками, невеликими, але достатнiми для того, щоб затримати рух кавалерii.