На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Галицька сага. Невиправдані надії» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Книги о войне. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Галицька сага. Невиправдані надії

Автор
Дата выхода
29 ноября 2021
🔍 Загляните за кулисы "Галицька сага. Невиправдані надії" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Галицька сага. Невиправдані надії" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Петро Лущик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«Невиправдані надії» – шоста книга «Галицької саги» – охоплює події перших років Другої світової війни, коли в українців ще жевріли несміливі надії на те, що хтось інший принесе їм визволення: у 1939 році квітами зустрічали Червону армію – визволительку від польського гніту, а вже через два роки спекатися від неї сподівалися за допомогою німецького вермахту. Але перші принесли нові порядки, колективізацію, виселення до Сибіру всіх незгодних, а другі невдовзі після «визволення» дали українцям зрозуміти, що цілком обійдуться й без них.
Українська земля була поділена на Райхскомісаріат, Генерал-губернаторство та Трансністрію між Німеччиною, Румунією та Угорщиною; українців почали масово вивозити на роботу до Німеччини; у містах повсюдно створювались єврейські ґетто…
Навіть у такий складний для України час не вмовкали суперечки між старими членами ОУН під приводом Андрія Мельника та «молоддю» Степана Бандери, що іноді переростали у збройні сутички.
Не лишилися осторонь цих подій і жителі й вихідці з галицького села Перетин…
📚 Читайте "Галицька сага. Невиправдані надії" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Галицька сага. Невиправдані надії", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Колись, ще у перший день прибуття Дмитра, мiж ними виникла суперечка, що переросла у бiйку, але за Панасом були всi полiтичнi, до того ж виявилося, що «король» знае односельця Панаса Федора Мороза, тому мiж ними виник своерiдний пакт про ненапад, якого обидвi сторони свято дотримувалися.
– Дмитре, чому нам iсти не дають? – запитав Копистко.
– А чому на роботу не женуть тебе не цiкавить? – замiсть Дмитра вiдповiв Бандера.
– На даний момент мене цiкавить не робота, а жратва, – вiдрубав «король».
– Не знаю, – признався Панас.
– Може, недiлю на сьогоднi перенесли? – подав голос в’язень злiва.
– Мовчи, молокососе, коли великi люди розмовляють! – осадив його Копистко. – Краще поглянь через вiкно, чи не йдуть кликати до кухнi.
«Порушник спокою i субординацii», дрiбний злодюжка Семен Опришко, зiрвався зi свого мiсця, наблизився до маленького загратованого вiкна й притулився до нього обличчям. Знадвору доносилися глухi звуки.
– Що там? – поцiкавився Копистко.
– Щось бiгають всi, – вiдповiв Опришко. – Метушаться.
– Камалi не видно? – запитав Дмитро.
– Нi, не видно. Жовнiри чогось згуртувалися бiля комендатури. Чекають чогось.
– Може, перевiрку, – висловив припущення Олекса Гатчук, член ОУН iз Станiславiва. – Може, самого Костека.
– Якщо його, то нам кердик, – пiдсумував Копистко. – Цьому iсти не дай, лиш би познущатися над нами. Гей, Яблонський, чому нас не кличуть на роботу i не дають iсти? Може, вже твiй комунiзм настав?
Дмитро Панас усмiхнувся.
– Не розумiю вашого сарказму, Копистко, особливо зараз.
Дмитровi Панасу набридла ця розмова. Вiн пiдвiвся, щоб ii закiнчити.
– Вперше в життi я згоден з комунiстом, – сказав Панас. – Але, пане Яблонський, прошу не вважати мене своiм спiльником. В основоположних началах я залишаюся непохитним.
– Що ж, не все втрачено, – багатозначно вiдповiв комунiст.
– Ідуть вiдчиняти барак, – подав голос Опришко й одразу ж зiскочив на пiдлогу.









