Галицька сага. Майбутня сила

Я розумiю, а ви, безперечно, стикнулися з тою ситуацiею, що на мiсцях люди не розбираються, куди вони входять – УВО чи ОУН.

Побачивши реакцiю Головiнського, Коновалець кивнув головою.

– Значить, я не помилився, тому це питання постало вже давно i його треба вирiшувати. Оскiльки вашi люди знають вас, Юлiане, як крайового коменданта Украiнськоi Вiйськовоi Органiзацii, то й бути вам крайовим провiдником ОУН. Я хочу об’еднати цi посади, але поки що довiрити iх вам. Упевнений, що це вам пiд силу.

Оскiльки слова Коновальця лише констатували наявний стан, то Головiнський сприйняв iх спокiйно.

– Друга причина, чому ви тут, – продовжував Євген Коновалець. – Йдуть вибори до сейму. Що з цим робити?

– Мене запитують, як нам ставитися до цього, – подав голос Юлiан. – Чи не повторити нам акцiю з Твердохлiбом?

Вiн мав на увазi вбивство Сидора Твердохлiба, здiйсненого боiвкарями УВО вiсiм рокiв тому. Тодi також проходили вибори й голова Украiнськоi хлiборобськоi партii мав непоганi шанси пройти до польського сейму.

Але вiдповiдь Коновальця здивувала.

– А ось тепер вам треба бути не крайовим комендантом, але провiдником, – говорив той. – Ми маемо використовувати всi шляхи, щоб досягти своеi мети. У тому числi й своiх людей у польському сеймi.

– Своiх?

– На жаль, ми не зможемо висунути своiх делегатiв до сейму. Як-не-як, але ми поза законом. Але можна використати iнших.

Коновалець замовк, а Юлiан Головiнський також не спiшив порушити мовчанку.

– УНДО? – тiльки й запитав.

Украiнське нацiонально-демократичне об’еднання було найбiльшою украiнською полiтичною партiею, дозволеною у Польщi. З нею в УВО, а тепер й ОУН були значнi розходження у метi та методах ii досягнення, але останнiм часом цi суперечностi дещо згладились.

– У нас немае вибору, – розвiв руками Коновалець. – Крiм того, саме Дмитро Левицький, голова УНДО, звернувся до мене з проханням, щоб ОУН пiдтримала iхнi намагання здобути пiд час виборiв посольськi мандати.

– І… ми зробимо це?

Головiнський вiдмовлявся вiрити у те, що почув. За подiбнi слова той-таки Твердохлiб поплатився життям. Неначе вгадавши його думки, Коновалець мовив:

– Часи змiнилися, i те, що було неминучим колись, не завжди спрацьовуе нинi.