Галицька сага. Майбутня сила

Але й Голова не спiшив задовольняти цiкавiсть гостя.

– Не тiльки! Але перед тим як ви дiзнаетесь про причину вашоi поiздки сюди, до Вiдня, хочу почути вiд вас про ситуацiю на рiднiй Галичинi. Хто-хто, а ви знаете його досконало!

– Так, останнi роки я майже не залишав Львова, – пiдтвердив Головiнський.

І вiн досить детально, нiчого не приховуючи i нiщо не прикрашаючи, повiв про подii останнiх мiсяцiв. Не обминув i екс-акцiю бiля Бiбрки.

– Навiть не скажу, вдала вона чи провал, – говорив Юлiан. – Грошi, певно, ми отримали, хоч i довелося обережно обмiнювати iх на паперовi, але одного боiвкара ми втратили, а iнших схопила полiцiя.

Поляки як з ланцюга зiрвалися. Лапають всiх, хто причетний до «Пласту».

– Чому до «Пласту»? – запитав Коновалець.

Головiнський не встиг вiдповiсти, бо саме у цю мить у дверi номера постукали й, дочекавшись дозволу з’явився офiцiант, несучи тацю iз замовленим. Коли за ним зачинилися дверi, Коновалець запитав знову:

– То чому саме «Пласт», а не iншi нашi органiзацii?

– Гриць Пiсецький був одягнений у пластову сорочку.

Вiн ii вдягнув спецiально, щоб заспокоiти батькiв, що iде на вишкiл до «Пласту». Полiцiя, певно, схопилася за цю нитку.

– Арештували багатьох?

– Багатьох. Не розумiю, адже до того полiцiя все ж старалась хоч якось шукати справжнiх винних. Що тепер сталося – нiхто не знае!

– Я знаю!

Головiнський недовiрливо подивився на Коновальця. А той, наче не сказав нiчого дивного, продовжував:

– У мене досить велика iнституцiя[15 - Інституцiя (instytucja) – розвiдка (пол.

).]. Нам стало вiдомо, що iще двадцять четвертого сiчня Пiлсудським ухвалено рiшення провести в Галичинi та Волинi пацифiкацiю.

– Умиротворення! – переклав Головiнський. – Кого?

– А ви як гадаете? Певно, що нас! Полiцii дозволено все, до вбивства включно! До Львова направили начальника схiдного вiддiлу Мiнiстерства внутрiшнiх справ Бронiслава Перацького.

– Того самого? – перепитав Юлiан Головiнський i нахмурив брови.

Приiзд Перацького напередоднi «умиротворення» мiг означати для украiнцiв будь-що, але тiльки не добре.

А Коновалець вiв далi:

– Звичайно, поляки спробують виправдати своi дii нашою саботажною акцiею, але вiд цього нам буде не легше. Ось про це й будемо говорити на нарадi вже завтра, але я хотiв зустрiтися з вами ранiше, щоб при всiх не виглядати принаймнi непосвяченим.

– Та я i справдi непосвячений! – сказав Головiнський.

– У мене до вас декiлька питань. Перше.