Галицька сага. Ante bellum

Колишнiй пiдлеглий голови Спецiального вiддiлу ОДПУ навiть не пiдозрював, що на честь його начальника назвали цей зловiсний корабель. Незважаючи на трагiзм ситуацii, у котру вiн потрапив, Осипу стало навiть весело. Колись Глiб Бокiй вiдправляв його на рiдну Галичину для виконання спецiального завдання, що змiнило його життя, а тепер той-таки «Глiб Бокiй», але вже не людина, а пароплав, вiдвезе його далi на пiвнiч.

Куди проляже його дорога, Осип Букшований знав. На вiдстанi шiстдесяти кiлометрiв на пiвнiчний схiд вiд порту Кем у Бiлому морi лежали Соловецькi острови, мiсце святе i водночас пекельне, про що не забарився повiдомити колишнiй iеромонах одного з колишнiх пiдмосковських монастирiв Афанасiй.

Зрештою, нiчого дивного у тому не було: тут усi були колишнi – i монахи, й розвiдники, i мiнiстри.

– Господи, навiть не побоялися грiха! – сказав Афанасiй.

– Ви про що, отче? – запитав Букшований.

– А ви придивiться уважно до напису. Навiть не могли замалювати справжнiй напис!

Осип придивився.

Дiйсно, напис «Глiб Бокiй» намалювали поверх iншого, бiльш древнiшого, причому пiзнiший не змiг закрити попереднiй. «Святий Савватiй».

– Колись цим кораблем возили до монастиря богомольцiв, – говорив Афанасiй. – Соловки колись славились на всю велику Русь своiми подвигами. Колись iх заснували монахи Савватiй та Герман. Мене завжди тягнуло сюди, але судилося лише тепер.

– А менi хотiлося побувати на могилi нашого отамана Калнишевського, – подав голос Михайло Полоз. – Як бачите, отче, нашi мрii збудуться.

От тiльки не впевнений, що це принесе нам задоволення.

Вiн був третiм у компанii, з ким спiлкувався Букшований. Ще пiвроку тому Полоз був заступником голови бюджетноi комiсii ЦВК СРСР, аж поки в ОДПУ згадали, що його прiзвище фiгурувало пiд час московського процесу «УВО». Цього виявилося достатньо, щоб у сiчнi його зняли з усiх посад, виключили з рядiв ВКП(б) й заарештували. З ним довго не возилися. Короткий суд i – довгий десятирiчний строк за причетнiсть до «УВО», спробу утворити Украiнську буржуазно-демократичну республiку, замах на керiвникiв партii та уряду.

На щастя, Полоза не звинуватили у спробi замаху на Сталiна – пiсля такого у звинувачуваного лише один вирок – найвища мiра соцiального захисту.

– Потрiбно дякувати за все, що нам посилае Господь! – вiдказав монах Афанасiй.

– Навiть за це?

Михайло Полоз показав на причал, де тривала посадка на пароплав i куди, власне, прямував увесь етап, у якому прибув Букшований.