Галицька сага. Ante bellum

Спочатку Василь переживав, що може i не потрапити до тих щасливчикiв, яким пощастить знову повернутися до роботи, але все вирiшилося найкращим чином: розумiючи, що часу вчити необiзнаних у такiй специфiчнiй роботi немае, дирекцiя заводу зробила ставку на колишнiх робiтникiв. Так Василь Мороз та Іван Кандиба знову стали бiля конвеера «Форда».

Невiдь-яким чином Фрiдрiх Ведемайер, у котрого дружина Василя Анна свого часу працювала прислугою, зумiв вибратися iз борговоi ями, куди потрапив одразу пiсля «чорного четверга» двадцять дев’ятого року[5 - 24 жовтня 1929 року (цей день увiйшов в iсторiю як «чорний четвер») на Нью-Йоркськiй фондовiй бiржi вiдбувся обвал цiн на акцii.

]. Ведемайери знову попросили Анну, щоб та працювала у них. Оскiльки власнi дочки Морозiв – Олусь та Марта – були вже майже дорослi i iх можна було залишати самих, то у такi непевнi часи робота чоловiка та дружини вважалася за неймовiрне щастя. Звичайно, грошi, котрi обое Морозiв приносили додому, не йшли нi в яке порiвняння з тим, що вони отримували до «великоi депресii», але тепер хоч не треба було чекати на чергову подачку вiд будь-кого.

Розумiючи, що зараз у нього немае жодноi можливостi приiхати додому (i через кошти, якi доведеться витратити на дорогу туди й назад, i враховуючи ту обставину, що повернеться вiн знову безробiтним), Василь як мiг обережно натякав Федору у черговому листi, щоб той був обережний.

Василь не знав, що середнiй брат одразу розгадав його натяки. Хоч вони й були даремними, але тi слова Василя на львiвському вокзалi «Будь обережним, братику!» вiн запам’ятав назавжди.

Тому, повернувшись з черговоi змiни i нагодувавши дочок, Василь розгорнув газету «Свобода». Анна ще не повернулася вiд Веденмайерiв, i чоловiковi нiхто не заважав дещо вiдключитися вiд повсякденних турбот. Як i хотiв Євген Коновалець, газета стала писати про подii в Галичинi та про процеси над членами ОУН значно частiше, нiж це робила до того. Вчитуючись у текст, Василь пiвсвiдомо шукав серед прiзвищ брата Федора.

На його радiсть серед тих, кого арештувала польська полiцiя, Федора Мороза не було.

5

Менi здаеться – висновок е очевидним: необхiднi такi табори, як Соловки… Саме цим шляхом держава швидко досягне однiеi зi своiх цiлей: знищити в’язницi.

    М. Горький. Нарис «Соловки»

Спершу Осип Букшований навiть не повiрив своiм очам: бiля причалу на водi стояв пароплав, а над його великим гребним колесом пiвколом виднiвся напис «Глiб Бокiй».