На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «До побачення там, нагорі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
До побачення там, нагорі

Автор
Дата выхода
22 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "До побачення там, нагорі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "До побачення там, нагорі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Пьер Леметр) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман П’єра Леметра має назву «До побачення там, нагорі» – це останні слова розстріляного за дезертирство, а згодом реабілітованого солдата Першої світової. Але насправді багатьох героїв (якщо можна так сказати про персонажів, мертвих ще до початку розповіді) нам багаторазово доведеться побачити в книзі. Ні, це не історія про примар або воскресіння з мертвих, хоча в певному сенсі там є і те, й інше: у центрі сюжету – надзвичайна махінація з перепохованням загиблих.
Автор неймовірно елегантно поєднує комічний і винахідливий механізм детективного сюжету з гуманістичним пафосом, зображуючи війну як «морально-патріотичну», а насправді цинічне й комерційне по суті перегрупування мерців – справжніх, майбутніх і навіть колишніх.
Роман відзначений Гонкурівською премією.
📚 Читайте "До побачення там, нагорі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "До побачення там, нагорі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я не мав би тобi цього нагадувати, я знаю…
Жандарм потер потилицю.
– Ну, що ж… якщо ви його знаете, пане капiтане…
Обурливий галас наростав – спочатку нерiшуче, а потiм усе сильнiше.
Альберт нарештi пiдвiв очi. Прадель зник, а жандарм уже схилився над своiми списками.
З самого ранку всi довкола вже знетямилися в постiйному галасi. Центр демобiлiзацii був переповнений криками та лементом. Але раптом пiд кiнець дня зневiра привела це величезне стовписько до завершення. Кабiнки закрили, офiцери розiйшлися до вечерi, а iх виснаженi помiчники, сидячи на своiх стiльцях, за звичкою дмухали на свою ледве теплу каву.
Поiзди, якi мали прибути, так i не приiхали.
І сьогоднi вже точно не приiдуть.
Можливо, завтра.
А ми тiльки те й робимо, що чекаемо – вiд самого кiнця вiйни. Тут майже так само, як в окопах. Є ворог, якого не видно, але який нависае над нами усiею своею вагою. Ми залежимо вiд нього. Ворог, вiйна, адмiнiстрацiя, армiя – це все мiж собою схоже, нiхто нiчого не розумiе, i нiхто не може цьому зарадити.
Вже скоро нiч. Тi, що вже пiдкрiпились, починають дрiмати або запалюють сигарети. Змученi за увесь день тим, що лементували, як чорти, мучилися нi за цапову душу, вони вiдчули себе раптом терплячими i щиросердими. Тепер, коли все заспокоiлося, кожен готовий подiлитися з товаришем рядниною чи навiть хлiбом, якщо той залишився. Всi роззуваються i в сутiнках здаються постарiлими; втома вiд цих виснажливих мiсяцiв та постiйноi непевностi даеться взнаки – покiнчити з цiею вiйною неможливо.
…ось як закiнчуеться вiйна, мiй бiдний Ежене. Уяви величезний барак, де сплять виснаженi люди, яких навiть не постаралися додому нормально вiдправити. Нiхто доброго слова не скаже, не те щоб потиснути руку. В газетах нам обiцяли трiумфальнi дiйства, натомiсть нас запихають в бараки, вiдкритi всiм вiтрам.
– Вдома, коли я повернусь, – каже хтось, укотре запалюючи цигарку, – влаштують чудове свято…
Нiхто не вiдповiв, хоча всi сумнiвалися.
– Ти звiдки? – запитуе сусiд.
– З Сент-Вiгер-де-Суланже.








