На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «До побачення там, нагорі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
До побачення там, нагорі

Автор
Дата выхода
22 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "До побачення там, нагорі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "До побачення там, нагорі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Пьер Леметр) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман П’єра Леметра має назву «До побачення там, нагорі» – це останні слова розстріляного за дезертирство, а згодом реабілітованого солдата Першої світової. Але насправді багатьох героїв (якщо можна так сказати про персонажів, мертвих ще до початку розповіді) нам багаторазово доведеться побачити в книзі. Ні, це не історія про примар або воскресіння з мертвих, хоча в певному сенсі там є і те, й інше: у центрі сюжету – надзвичайна махінація з перепохованням загиблих.
Автор неймовірно елегантно поєднує комічний і винахідливий механізм детективного сюжету з гуманістичним пафосом, зображуючи війну як «морально-патріотичну», а насправді цинічне й комерційне по суті перегрупування мерців – справжніх, майбутніх і навіть колишніх.
Роман відзначений Гонкурівською премією.
📚 Читайте "До побачення там, нагорі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "До побачення там, нагорі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Ще п’ять хвилин, i з його носа скотиться краплина поту.
– Цього я знаю… – зверхньо кинув Прадель. – Я чудово його знаю.
– Тодi все гаразд, – козирнув жандарм.
– Це точно Альберт Майяр…
У Праделя була манера говорити дуже повiльно, так нiби вiн у кожен звук додавав особливоi ваги.
– …Жодного сумнiву.
Поява капiтана усiх враз стишила. Солдати замовкли, нiби враженi затемненням. Було у цьому Праделi щось таке, що сковувало, нiби якийсь iще один Жавер. (У пеклi охоронцi, певно, мають такий погляд.
Я сумнiвався, чи говорити тобi про це, але все ж наважуся. Я маю новини про О. П. Вiн став капiтаном! Ну, що ж, на вiйнi вигiднiше отаким негiдникам, анiж солдатам. І вiн тут керуе вiдправкою в демобiлiзацiйному центрi. На мене зустрiч так подiяла… Ти уявити собi не можеш, що менi сниться вiдтодi, як я знову його побачив…
– Ми ж знайомi, рядовий Альберте Майяре?
Альберт наважився пiдняти очi.
– Так, пане лейт… пане капiтане. Ми знайомi…
Жандарм бiльше не сказав нiчого, вiн втупився у своi папери з печатками та списками.
– Я навiть знаю про ваш героiзм, рядовий Альберте Майяре, – процiдив Прадель iз зневажливою мiною.
Вiн роздивлявся його вiд голови до п’ят. Вiн явно тягнув час. Альбертовi здавалося, що земля тiкае у нього з-пiд нiг, нiби вiн стояв на сипких пiсках, i якось мимохiдь, в панiцi, вiн випалив:
– Це все – наслiдки вiйни.
Довкола запала нiма тиша. Прадель пiдвiв голову подивовано.
– Кожен… виказуе свою справжню натуру, – важко закiнчив Альберт.
Губи Праделя склалися в iронiчну гримасу. (Інколи його вуста перетворювалися на тонку смужку, яка при потребi якось механiчно розтягувалася.) Альберт збагнув, що його завжди напружувало: капiтан Прадель нiколи не клiпав. Вiд цього його погляд здавався пронизливо-рiзким i пильним. «Ця скотина нiколи не плаче», – подумав вiн, ковтнувши клубок у горлi, й опустив очi.
Інколи менi сниться, що я вбиваю його, пронизую штиком.








