Володимир Івасюк

А невдовзi, хоч i важко було матерi покидати рiдний дiм, Оксана забрала ii до себе. Коли ж перед Оксаною постало питання про тривале вiдрядження, старша донька Галина перевезла матiр у Львiв. Галина «муштрувала» маму, якiй пiд тягарем хвороби було важко ходити, ба навiть говорити, бо хвороба прогресувала. Але хiба це була муштра? Це було виявлення глибокоi нiжностi й любовi. Галя простягала до матерi руки й говорила: «Мамуся, йди до нас, ми чекаемо на тебе вечеряти!» Галя сама особисто стежила за маминою зачiскою – любила iй пофарбувати волосся, зробити манiкюр.

Коли молодша Оксана повернулася з наукового вiдрядження з Праги, Софiя Іванiвна повернулася в Чернiвцi.

«Для нас, дiтей, мама завжди була прикладом мудростi, терпiння й оптимiзму… Ми мамi довiряли, i ii слово було завжди дуже вагомим», – говорила в iнтерв’ю Надii Тисячнiй Оксана Михайлiвна[6 - Див. Журнал «Здоров’я жiнки в Украiнi».].

«Мама, в моему розумiннi, – насамперед iдеальна дружина й матiр. Вiд неi я нiколи не чула злобного плiткарства, засуджування, оцiеi iдi плебейськоi… Коли вже сама стала матiр’ю, то намагалася наслiдувати свою маму», – зазначае Галина Михайлiвна.

Природно, мамине слово мало неабияку вагу i для единого сина Володимира.

В повiстi «Монолог перед обличчям сина» Михайло Івасюк чимало сторiнок вiдводить спiлкуванню матерi з маленьким Володею, вiдтворюе цiлi дiалоги мiж ними. Мама знала про все: i чому мiсяць свiтить, i чому жаба квакае. Мама, вона одна, могла пояснити, чому вiн, син учителiв, не може вчитися абияк, отримувати трiйки, а не п’ятiрки.

Володя з 5 з половиною рокiв почав вiдвiдувати музичну школу, i цим здебiльшого опiкувався батько, навiть пiд диктування сина виконував домашнi завдання в нотному зошитi. Навчання було успiшне, хлопчик часто брав участь у найрiзноманiтнiших концертах, зокрема, як талановитого юного скрипаля його включали в програми виступiв для дорослих аудиторiй. У 1958 роцi до рiдного села Мамаiвцi (тодi – Новосiлка) приiхав дорогий гiсть, предмет гордостi всiх буковинцiв (та чи лише буковинцiв!) – вiдомий оперний спiвак Дмитро Гнатюк.

З цiеi важливоi урочистоi нагоди кiцманчани готували зустрiч земляковi – концерт, серед учасникiв якого мав бути й Володя Івасюк. На той час хлопчик перебував у санаторii в селi Щербинцi Новоселицького району на Буковинi. А Михайла Григоровича вдома не було – поiхав у вiдрядження. Довелося мамi самiй iхати в Щербинцi й домовлятися, щоб сина вiдпустили на концерт. Його вiдпустили на кiлька днiв.