Георгій Нарбут

За словами графiка, першi вчителi малювання нiчого йому не дали, адже iхнi методи викладання не вiдповiдали вiковим особливостям дитини.

«Весь час мого перебування в гiмназii я малював фарбами й олiвцем без керiвникiв: що мiг, як мiг i що хотiв. Мене дуже зацiкавило при проходженнi курсу давньослов’янськоi мови, як це в старовину писалися вiд руки книги, i я, знайшовши зразок шрифту Остромирова Євангелiя, став намагатися писати по-старовинному» – напише Нарбут у своiх спогадах. – Спочатку переписав «Повчання Володимира Мономаха до своiх дiтей», потiм «Євангелiе вiд Матвiя», «Пiсню про Роланда» (готичним шрифтом з орнаментальними великими лiтерами).

Це були моi першi дослiди в графiку».

Вiдтак, коли Георгiй стане ректором Художньоi Академii, вiн також даватиме завдання своiм учням копiювати зразки шрифтiв i друкарських окрас XVII, XVIII вiкiв у збiльшеному масштабi як вправи, що дисциплiнують руку й око та розвивають образне мислення – про що вiн сам дуже добре знав iз власного досвiду.

Наступним важливим та доленосним вiдкриттям за часiв навчання у Глуховi для Нарбута став щомiсячний iлюстрований художнiй журнал «Свiт мистецтва», який гiмназист знайшов у Глухiвськiй публiчнiй бiблiотецi.

Орган письменникiв-символiстiв та iхнього однойменного об’еднання «Свiт мистецтва» («Мир искусства») виходив у Петербурзi з 1898 по 1904 роки. Редактором, а потiм i видавцем журналу був Сергiй Дягiлев, а з 1903-го i художник та мистецтвознавець Олександр Бенуа, який в майбутньому стане другом Георгiя Нарбута.

На сторiнках журналу можна було знайти вiдомостi про своерiдне японське мистецтво, твори античностi доби Вiдродження, репродукцii творiв Іллi Репiна, Костянтина Сомова, Валентина Серова, Івана Бiлiбiна (першого петербурзького вчителя Нарбута. Творчiсть Бiлiбiна, зокрема, широко вiдома iлюстрацiями до казок Олександра Пушкiна – про царя Салтана, Золотого пiвника, Рибака i Рибки, Івана-царевича, Жар-птицi i Сiрого Вовка), Вiктора та Аполiнарiя Васнецових, Леона Бакста та багатьох iнших.

Це визначало високий художньо-естетичний рiвень видання. Багато чого у власному оформленнi журналу пiзнiше було трактовано як класика «модерну».

Зрозумiло, що видання, яке на рубежi столiть виявилося рупором нових вiянь у мистецтвi, справило на юного Нарбута дуже сильне враження. Багато перших робiт Георгiя Нарбута були наслiдуванням майстрiв-мiрискусникiв.

Як графiк Нарбут дебютував також у Глуховi на «Сiльськогосподарськiй виставцi».