На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни

Автор
Дата выхода
07 июня 2021
🔍 Загляните за кулисы "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Тимур Литовченко) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Розпад Радянського Союзу відкрив шлях віковічній мрії багатьох поколінь українців. Здавалося б, далі все просто: живи та радій незалежному життю… Однак біда в тому, що при владі в цілому лишилися все ті ж персони, які продовжили політику тотального пограбування країни. До того ж зазнав краху усталений стиль життя, що раніше здавався «вічним», почалася напружена конкуренція на ринку праці, гіперінфляція й інші небачені досі речі. Все це породжувало непевність у майбутньому. Ті, кого ці зміни вкрай налякали, намагалися тікати за кордон у пошуках кращого життя. А ті, хто залишився, поділились на два прошарки: більшість намагалася вижити за будь-яку ціну, аби тільки не опуститися на соціальне дно, меншість боролася за зміни на краще, хоча й не завжди вдало долаючи все нові перешкоди. Здавалося, прекрасним шансом на оновлення країни стала Помаранчева революція (точніше – фронда) 2004 року…
Книга содержит нецензурную брань
📚 Читайте "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Книга Безнадії. 1991—2004. Від миру до війни", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
От навiть коли мене на вiйну призивали в сороковому роцi, то Алiк тодi…
– Секундочку! – Спартак зреагував миттево: – А чому ви кажете про сороковий рiк? Хiба вiйна розпочалася не двадцять другого червня сорок першого року?..
– Це ще не та вiйна була. Не Велика Вiтчизняна, себто. Мене та Микиту Стригунця проводжали на вiйну всiм нашим двором першого травня сорокового ще року. Алiк Вайнштейн на той час вже був офiцером, i твiй прадiдусь Арон Маркович напучував нас… мене з Микитою, себто. Й Алiк Вайнштейн теж напучував.
Едуард Рустамович зробив крихiтну паузу i спитав трохи здивовано:
– А тобi мама хiба про цi нашi проводи не розповiдала?..
– Мама Гатя тiльки в сорок третьому роцi народилася, то як же вона могла про це розповiсти?!
– Отакоi! Ось бачиш, до чого я вже старий, – зiтхнув Давлетов.
– То розповiсте про того Алiка Вайнштейна? – м’яко нагадав Спартак.
– Навiщо це тобi? Як нас на вiйну призивали – це ж тобi не Гоголь!..
– А чом ви вирiшили, що мене виключно мiстика цiкавить?.
– А що ж тодi?
– Ну-у-у… Ось я вiд маминоi подруги – вiд тiтки Тосi – чув, нiбито ви на Кубi служили. Це так?
– Так. Але ж я не тiльки на Кубi служив.
– А де ще?
– Наприклад, в Лiвii. Або в Китаi. У мене нагороди навiть звiдти е.
– То розкажiть про цi краiни! – посмiхнувся Спартак.
– Навiщо?! Це тим паче не Гоголь.
– Едуарде Рустамовичу, ну будь ласка!..
– Гаразд, умовив.
Давлетов вдарився у спогади. Розповiдав не дуже вправно, iнодi збивався з думки – отож молодому чоловiковi час вiд часу доводилося виправляти старого вояка, повертаючи до основноi теми.
– Подумати тiльки, колись ми отак з китайцями дружили! – мовив Спартак замислено, розглядаючи з усiх бокiв другу нагороду.
– Авжеж. Доки товариш Сталiн був живий, ми китайцям допомагали збройнi сили розвивати, – пiдтвердив Едуард Рустамович.
– І ви також?..
– І я також. Тому й медальку маю вiд них. А ще тодi пiсню спiвали… Як там вона звучала? Здаеться, отак: «Сталин и Мао в бой нас ведут». А може, й нi… Можливо, я таки наплутав? Здаеться, все ж по-iншому: «Русский с китайцем – братья навек!»
– Овва! Нiчого собi «брати»… пiсля конфлiкту на Даманському островi.
– Я тодi у В’етнамi був, – знизав плечима Давлетов.










