Київські митрополити ХVІІ–ХVІІІ ст.

Іван Борецький оселяеться у Киевi на Подолi (в районi сучасноi Спаськоi вулицi) i у 1610—1615 рр. служить у Воскресенськiй церквi. Тут, бiля храму, вiн мешкае разом з дружиною у власному будинку. Борецький – один iз засновникiв Киiвського братства та Киiвськоi братськоi школи (1615). Маючи за плечима великий досвiд викладацькоi та адмiнiстративноi роботи, о. Іван Борецький стае ректором цiеi школи (1615—1618), викладае грецьку й латинську мови, iмовiрно i фiлософiю, значну увагу придiляе музицi й спiвам, богослов’ю, а при Воскресенському храмi, у своему будинку, започатковуе парафiяльну школу, де не лише навчае, але й утримуе своiм коштом обдарованих учнiв.

На той час центр духовного та нацiонального життя перемiщаеться до Киева. 1618 р. усе Вiйсько Запорозьке на чолi з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним увiйшло до Киiвського Богоявленського православного братства, заснованого трьома роками ранiше (1615). Фундаторкою школи при православному братствi стае вдова мозирського маршалка Стефана Лозки – Галшка (Єлизавета) Гулевичiвна, яка жертвуе дiлянку землi на Подолi пiд будiвництво школи, де згодом постане славетна Киево-Могилянська академiя.

Наприкiнцi 1617 – початку 1618 рокiв отець Іван переконуе свою дружину Никифорiю спiльно з ним прийняти чернецтво. Приблизно 1619 року, пiсля проходження послуху, iерей Іван Борецький приймае постриг у Свято-Михайлiвському Золотоверхому монастирi з iм’ям Іова. Невдовзi стае його iгуменом. Його колишня дружина, згiдно з переказами, стае iгуменею Іоано-Богословського монастиря, що знаходився в межах Михайлiвськоi гори, поруч iз Золотоверхою обителлю.

Про дiяльнiсть iгумена Іова Борецького як настоятеля Золотоверхого монастиря вiдомо зовсiм небагато. Будучи членом вченоi богословськоi групи, створеноi Єлисеем Плетенецьким, вiн виправляв «Анфологiон» (вибрану Святкову Мiнею на весь рiк), який було надруковано 1619 року. Цю богослужбову книгу iгумен Іов перекладав з грецькоi церковнослов’янською мовою. Вiн же видав документ, у якому йшлося про ремонт бiчних вiвтарiв Золотоверхого собору та заготовлення матерiалiв для побудови дзвiницi.

Ігумен Іов Борецький був безкiнечно доброю i чуйною людиною, простою i доступною, сердечно вiдгукувався на страждання багатьох людей. За такi чесноти його порiвнювали зi святим Іоаном Милостивим. Його iм’я було широко вiдомим серед простого люду Киева i околиць, що зрештою стало однiею з причин обрання його на третьому роцi iгуменства Киiвським митрополитом.