Сергій Параджанов

Це Олександр Петрович про себе, майбутнього, поставив цей епiзод, зняв його на всi часи, скiльки кiно буде iснувати».

Я режисер i пишаюся своею професiею

Фрески Сергiя Параджанова

З 1952 року Параджанов працюе на Киiвськiй кiностудii, влаштувався у студiйному гуртожитку. Там зiбралася талановита i весела компанiя – Алов, Габай, Наумов, Чухрай. Сучасний режисер, син Чухрая Павло, пригадуе, як у дитинствi приiхав з мамою до Киева. Чухрай-старший був у кiноекспедицii, але Параджанов доклав усiх можливих i неможливих зусиль, щоб поселити iх з комфортом.

Наближався день народження режисера, старшого колеги М. Донського. Параджанов запропонував розiграти заслуженого майстра, який напевно пiде до ресторану разом з начальством. У вiдсутнiсть зарозумiлого колеги накрили стiл, тим часом Майстер домовився з дiвчатами-телеграфiстками, i вони вiдстукали вiтальнi телеграми вiд Чаплiна, Вiтторiо де Сiка… Телеграми принесли додому:

«Майбутнi вiдомi, знаменитi, народнi сiли за накритий стiл, вимкнули свiтло, а я мав дати умовний знак, коли подружжя Донських буде входити до квартири (ключi у всiх були спiльнi).

Отож вони поверталися з якогось ресторану, де вiдзначали свято разом з начальством.

І ось у моему супроводi Марк з дружиною входять до квартири, i Донськой, не вмикаючи ще свiтла, каже: «Іринко, як добре, що ми з тобою там посидiли, а не з нашою шантрапою!»… Ввiмкнув свiтло i… побачив присутнiх за накритим столом. «То, значить, ми шантрапа?!» – накинулися вони на Марка.

Донськой заплакав i сказав: «Хлопцi, я – гiвно!» А далi був бенкет…»

Свiтлана. Сурен. Першi фiльми

Свiй перший повнометражний фiльм «Андрiеш» режисер знiмае у 1954 роцi за однойменною вiршованою казкою Е. Букова.

Стрiчка про героя молдавських казок – пастушка Андрiеша, який мрiяв стати витязем, про чарiвну сопiлку, яку одного разу йому подарував казковий богатир Вайнован, i боротьбу зi злим чарiвником Чорним Вихором, що ненавидить все живе. Цю тему Майстру пiдказав ще у ВДІКу Довженко.

У 1952 роцi батька Свiтлани Щербатюк вiдряджають до США. Старшокласниця на довгi два роки поселяеться в Москвi в iнтернатi. Батьки мрiяли, щоб Свiтлана вчилася в рiдному Киевi, де вони жили на вулицi Пирогова з 1944 року. І. Щербатюк ризикуе кар’ерою i достроково припиняе дипломатичне вiдрядження, щоб дочка закiнчила i вступила до киiвського вишу.

У лютому 1955 року в Киiвському оперному давали балет Л. Мiнкуса «Дон Кiхот».