Нам воно святе! Пісні січових стрільців (збірник)

Надзвичайно плiдний його сiчовий пiсенний слiд: «Гей видно село», «Коби скорiше з гiр Карпатських», «Ми йдем вперiд», «І снилося з ночi дiвчинi», «Колись дiвчина мила», «Маева нiчка», «Бо вiйна вiйною», «Казала дiвчина», «Ой поiдем, товаришi», «Хай живе».

Поезiя, що стала стрiлецькими пiснями, народжувалась i з-пiд пера цiлоi галереi самобутнiх поетiв, таких як Ю.Назарак («Слава, слава, Отамане», «Нема в свiтi», «Хлопцi, алярм»), П.Карманський («Сповнилась мрiя»), Ю.Шкрумеляк («Питаеться вiтер»), М.Голубець («Ой нагнувся дуб високий»), А.

Велика кiлькiсть пiсень безвiсних авторiв, серед них «Гаразд Горук», «Гей зi Львова до Мукачева», «Стрiлець – то нинi великий пан», «Зелений дубочку», «Коло млина яворина», «Ой з-за гори чорна хмара стала», «Ой чути, чути ревуть гармати», «Повiяв вiтер степовий», «При канонi стояв», «Прощай, дiвчино», «Розпрощався стрiлець», «Там пiд львiвським замком», «Там на горi, на Макiвцi» («Хлопцi пiдемо!»).

Характерною особливiстю Р.Купчинського i Л.Лепкого було те, що обое створювали i музику до власних пiсень. Та основним музикою УСС був орудник оркестру М.Гайворонський. Музичного життя вiн надав як i власним вiршам, так i вiршам Ю.Назарака, П.Карманського. Ю.Шкрумеляка, М.Голубця, Р.Купчинського («За рiдний край», «Гей там при долинi»). Крiм названих, вiн створив ще «Перший стрiлецький похiд», «Другий стрiлецький похiд», «Стрипа», «В дорогу», «Їхав стрiлець на вiйноньку».

З легкоi руки Лева Лепкого у широкий стрiлецький i народний лет знялися вiршi його брата Богдана – «Журавлi» та жартiвлива «Кладочка».

Народна основа творчостi Р.Купчинського i Л.Лепкого особливо проявилась у пiснях «Човник хитаеться», «Пиймо, друзi» – першого i «Гей видно село», «Журавлi» – другого.

В складнi часи нашоi iсторii, якi мали мiсце пiсля 1939 року, цi пiснi в устах народу пережили усiх тиранiв i сьогоднi, в часи перебудови урочисто повертають нам iх авторiв: Р.

Проте величного, урочистого гiмну УСС так i не вдалось створити. Фактично ж ним стала «Ой у лузi червона калина» (вiрш С.Чарнецького, музика народна). 1918 рiк став завершальним у змаганнях УСС, проте iхня справа жила увесь час у «Червонiй калинi»: лiтописах, календарях, видавництвi.