Нам воно святе! Пісні січових стрільців (збірник)

У самiй пiснi.

Крiм цiеi похiдноi пiснi, були ще двi, без яких стрiлецтво не було стрiлецтвом. Це – «Журавлi» (слова Б.Лепкого, музика Л.Лепкого), якою стрiльцi прощались зi своiми товаришами, що загинули в боях. «Чуеш, брате мiй, товаришу мiй, вiдлiтають сiрим шнурком журавлi у вирiй» – i сьогоднi здiймаеться над долами i горами Украiни.

А пiсня «Зажурились галичанки» (Р.Купчинський) вiдбила справжнiй бiль i смуток украiнцiв Галичини, яких iсторiя розбила на двi частини: однi пiшли на Схiд (УСС), а другi залишилися у горi беззахиснi (галичанки).

Про бойовi звитяги УСС писали В.Бобинський, А.Баландюк, М.Угрин-Безгрiшний.

Украiнськi сiчовi стрiльцi вважали себе духовними спадкоемцями кращих традицiй украiнського вiйська, зокрема запорiзького козацтва. Тому невiд’емною частиною iхнього життя стала рiдна пiсня. Спочатку залюбки спiвали народнi творiння, а невдовзi в стрiлецькому середовищi народилися десятки своiх пiсень.

«Стрiлець i пiсня, – зауважував пiдхорунжий Юрко Шкрумеляк, – то брат i сестра, то любчик i любка; в одинокiй пiснi знаходить стрiлець розраду та хвилеве забуття».

«Якби не пiсня, були би ми подурiли, а так зiйшлися на хвильку, заспiвали i легше стало…» – продовжував думку побратима пiдхорунжий Михайло Гайворонський.

Пiдхорунжий Р.Купчинський у своiй «Одi до пiснi» писав:

Пiсне! Велична, рiдна пiсне!

В тобi е все: i древня наша слава,

Володимира хист, i мудрiсть Ярослава,

І наших прабатькiв ворогування злiсне,

І Богдана розвага,

І Богуна вiдвага,

І Дорошенка ум, i хитрощi Мазепи,

І гомiн гiр,

І блиски зiр,

І шум лiсiв, i розговори степу…

А все ж таки якi талановитi були композитори в сiчових стрiльцiв i як тонко вони вiдчували настроi воякiв! Стрiлецькi пiснi подiляються на похiднi (маршовi) та лiричнi.

Серед них е авторськi й народнi. Похiднi пiснi вiдзначаються почуттям патрiотизму, вiдданостi Украiнi, готовностi покласти за неi свое життя.

Кожна пiсня, яка народжувалася сiчовими поетами i композиторами, вистраждана у боях за рiдну землю, ставала народною, кожна вселяе оптимiзм i вiру в перемогу.

Свiдченням iх сили стало те, що, незважаючи на страшнi репресii, вони збереглися в народi, стали загальнонацiональним надбанням украiнськоi культури. Свiтла пам’ять про Украiнських сiчових стрiльцiв i досi жива в нашому народi, як е живим символом iхнi незабутнi та феноменальнi пiснi, якi стали традицiйними та фундаментальними для елiтарноi частини украiнськоi армii.