Римські цифри

– Де ти осягав украiнську мову? – схвально запитав Михайло Петрович.

– Так я ж, Михайле Петровичу, закiнчив украiнську школу в Луганську. Ще й нiмецьку там вивчав. Якби довелося лiкувати нiмця, певен, зрозумiв би – де у нього що болить, на ноги пiдвiв би любесенько.

– Так, якщо це «щось» у нього лiкуеться, – посмiхнувся Михайло Петрович. – А ким Клара буде працювати у вашому Верхньому?

– Адвокатом, як i мрiяла. Вона, щоправда, i перекладачем хотiла бути, i фiлологом… Але вийшло, бачте, тiльки адвокатом.

Самуiл знову розсмiявся.

– Гадаю, – обняв його за плечi Михайло Петрович, – зовсiм навiть не «тiльки». Адвокатом вона, певен, буде чудовим, професiйним, ну, а все iнше за неi, дасть Бог, колись Мишко надолужить. А професiонал, Сеню, це справжнiй любитель, на вiдмiну вiд аматора, лжелюбителя. Ви обое – любителi справжнi.

Випадкова хмаринка припливла з-за Держпрому, пiдморгнула i ствердно бризкнула теплим, короткочасним дощиком.

V

– Гарно у тебе, татку! – сказала Клара, всiдаючись на улюбленому, единому диванi.

– У неi сьогоднi робочий день, тож я на господарствi, – вiдповiв Зiновiй. – Можу поспiлкуватися з единою донечкою, сказати щось розумне, якесь напуття. Бо ж, коли приiдете офiцiйно, усiм святим сiмейством, буде вже не до напуття, вся душевна енергiя пiде на Михайлика.

– Ця енергiя нiкуди не подiваеться, – посмiхнулася Клара. – Вiрнiше, чим бiльше ii витрачаеш, тим бiльше прибувае.

Зiновiй кивнув, затим запитав:

– Слухай, ну як ви вирiшили щодо дитсадка? Є там дитсадок? І взагалi…

Клара похитала головою – чи то байдуже, чи то все-таки трохи стурбовано:

– По господарству та з Мiтуликом нам буде Надiйка Писаревська допомагати. Це мiсцева дiвчина, нам дали ii адресу, ми вже з нею списалися. Будемо у неi жити, вона буде готувати iжу i за Мiтуликом доглядати.

З платiвки Бернес спiвав «Темну нiч», а в кiмнатi на розi Маяковського та Сумськоi було свiтло i затишно.

– Це пiснi стомлених чоловiкiв, а не аж зайво бадьорих «перемiркiв», – зауважив Зиновiй. – Якщо така людина говорить, що з тобою все буде добре, значить, йому можна i треба вiрити.

– Згодна, – прогнала сумнiви Клара. – Гiрше зневаження майбутнiх труднощiв – лише iхне перебiльшення.

– Ось це слова моеi доньки, а не вихованки пансiону благородних дiвиць!

Клара розсмiялася.