Римські цифри

Клара посмiхнулася, помiтивши непомiтний, але такий реальний зв'язок мiж свiтлинами, якi доводилося замальовувати в довоенних шкiльних пiдручниках, та вiдмiненою лекцiею професора Каца. Поставила Михайлика на пiдлогу. Неможна привчати дитину до рук – от тiльки як самiй вiдучитися?

Вона намагалася, але це виявилося набагато складнiшим, нiж вивчити латину та Римське право. Юридичний iнститут вона закiнчила вiдмiнницею. Залишилося закiнчити медiнститут Самуiловi та одержати розподiлення – усiм трьом, звичайно.

– І не вздумайте нiкому нiчого розповiдати, Самуiле, – строго сказала Марiя Ісаакiвна, коли той повернувся з комунальноi ванноi кiмнати. – Вiдмiнили, то й вiдмiнили, ми нiчого достеменно не знаемо. Мало там що?

– Це так, – знизав плечима Самуiл, – я i дiйсно нiчогiсiнько не знаю.

– Отож. Ми вже стiльки всього пережили, що й це якось-таки переживемо. Хай би це було нашим найбiльшим горем.

Самуiл поцiлував Клару i дав Михайликовi невiдчутного запотиличника.

– Горе, Марiе Ісаакiвно буде моiм пацiентам, якщо вони залишаться без мене.

– Чому б це iм залишатися без вас?

– Так, Сеню, чому це вони мають залишатися без тебе?

– Бо недоуком я до них i на вiдстань гарматного пострiлу не наближуся. Інакше вони ж i мене замалюють, дай iм Боже здоров’я.

Вiн розсмiявся, узяв верхне «ля» з «Повернися у Соренто», i вони пiшли до столу.

Клара налила усiм борщу, а за вiкном, на заснiженiй Сумськiй вулицi, було морозно i незатишно, вiтер свистiв так, як лише Самуiловi вдавалося свиснути кiлькома пальцями.

Зимi хотiлося привернути до себе увагу усього Харкова. Вона кружляла якимись немислими вiсiмками з Шатилiвки, вiд парку Горького, улюлюкала, вила, майже мукала, не розумiючи, що всi ii завивання та причитання не просто нестрашнi, а навiть i смiшнi тим, кому вдаеться брати ось таке «ля». І в кого виходить такий ось борщ.

II

А у березнi по-справжньому похолоднiшало.

Щоправда, не було божевiльних в’юнких поземок-вiсiмок, не було зарозумiлого улюлюкання та завивання за вiкнами.

Але був траурно чорний, плаский, як дурний жарт, репродуктор на стiнi в iхнiй единiй кiмнатi, що каркав не згiрш будь-якоi ворони.

Марiя Ісаакiвна та Володимир Федорович пiшли на роботу. Самуiл – до свого медiнституту: там, як i передбачав Володимир Федорович, вiдмiнили вiдмiну занять. А Клара з Михайликом залишилися вдома.

Було саме п’яте березня. Михайликовi два мiсяцi тому пiщов другий рочок.