Римські цифри

До вiйни тобi було – всього нiчого… Щоправда, зараз i дiйсно багато що змiниться, але сявкам привiльнiше, гадаю, не буде. Ну, хiба що ледь-ледь.

Вiн знову розсмiявся. Клара подумала, також кивнула i продовжила, зовсiм не засмучено, не зважаючи на невеселiсть теми:

– Уже стало, татку, i не ледь-ледь. Обсявили все довкруж. Подивишся на такого: усе ж у нього е, то чого йому ще треба? Чого ж вiн казиться? Ну, був би якийсь нещасний, голодний, або ще якийсь-там, а то ж, ген, стiльки ситих сявок – глузду не добереш! Буття ж мае визначати свiдомiсть, а воно поводить себе непередбачувано, як перезрiла дiвиця.

– Ну ось, а ти збираешся iх захищати?

Клара знову недовго подумала.

– Якщо не iснуватиме altera pars, значить, сявки перемогли.

– Сявки no pasaran! – весело пiдняв стиснутий кулак Зiновiй. Інша рука в кулак не стискалася: три пальцi вiдiрвало пiд Сталiнградом, разом зi шматком рукоятi кинджалу, коли вони iшли, вiрнiше, бiгли, мороз був скажений, в рукопашну i вiн зчепився з дивовижно дужим фрiцем.

– Мабуть, – Клара зiтхнула, – е категорiя людей, котрим призначено бути сявками. Як деяким – холопами, скiльки не вiдмiняй холопство. І скiльки потому не стрiляй у тих, хто його вiдмiнив.

– Та й хто такий – сявка? – стенув плечима Зiновiй. – Той же самiсiнький холоп, тiльки ситий та не битий… Але проблем довкола i без того вистачае, донечко. Сявки – не найбiльша, ти ж знаеш…

Клара похитала головою:

– Це, таточку, все з однiеi опери, усе – ланки одного ланцюга.

Зiновiй зiтхнув: ще й якi!.. Поставив iншу платiвку – Шульженко.

– Молодець, землячко! – похвалив Зiновiй. – Скiльки часу не мине, нiякий прогрес не замiнить мистецтво.

Клара замислилася ще довше. Подивилася у вiкно, повз iхнi вiкна саме проiзджала «четвiрка», акуратно тримаючись штангами за електричнi проводи. Темно-коричневий дерматин сидiнь так затишно пахне, але зараз тимчасово – не для Клари, а для не чисельних пасажирiв: у суботу вранцi в тролейбусi народу небагато.

– Знаеш, татку, я гадаю, – промовила вона, помовчавши, – що прогрес i цивiлiзацiя – це зовсiм рiзнi поняття. Бiльше того, вони – протилежнi. Чим бiльше прогресу, тим, врештi-решт, менше цивiлiзацii… Мистецтво – це частина цивiлiзацii, як, скажiмо, Римське право. Або «Вiйна i мир».

Зiновiй теж помовчав перед тим, як вiдповiсти:

– Прогрес, якщо його довести до абсурду, оберне мистецтво на самодiяльнiсть.